Надрукувати
Перегляди: 1896

96076594 1671301753008341 2733766775761010688 n

Сучасний світ увійшов в еру четвертої промислової революції – періоду, в якому діджиталізація та старпотизація відіграють чи не найвищу роль на кшталт - сьогодні уява, а завтра ява, надаючи віртуальній реальності, інтернету речей, штучному інтелекту та робототехніці можливість кардинально змінити методи роботи та спосіб життя і, навіть, дизайн мислення людей. Перед людством постали нові виклики. Формат інформаційного поля на нашій планеті стрімко змінюється і активно використовується у всіх сферах життєдіяльності та бізнесу, інтернеті, соціальних мережах, хмарних технологіях, девайсах, гаджетах…

Карколомні глобальні та локальні зміни заганяють нас іноді в граничні ситуації. У цих ситуаціях нічого немає надійного, ніякої опори, яка б міцно трималася якогось пізнання і якогось мислення (Ясперс). Нині перед нами поставлено питання руба: "Чи у цей час не випереджає нас цей світ, і чи встигаємо ми за цими змінами"? Паралельно закрадається також інше запитання: "А чи ми насправді хочемо змін та прагнемо до них?".

Останнє питання риторичне. Українці щиро прагнуть до позитивних змін. Це підтверджується історією. Більшість населення з песимізмом переживала “суспільну постійність” – так звану епоху "застою" (“когда - все "За"… и “Стоя!”). Не радіснішими були і часи політичних гойдалок “вперед-назад до майбутнього”, без мети та стратегічних візій - результат спадщини некомпетентних та не підготовлених до управління державою її очільників. Свідома громадськість, в умовах глухоти до їхніх пропозицій та ініціатив, намагалася боротися проти симуляції та не послідовних дій державних зверхників. Але відповідної сили та інституцій впливу на рішення вона не мала. Тодішня політична еліта не усвідомлювала своєї відповідальності виражати спільний, громадянський розум та співвідносити його зі своїми рішеннями. Відсутність між запитами громадян та реальністю переросло в напругу між низами та верхами, яка нагромаджувалася і вибухнула в подіях на Майдані. Після них відбулася демонстрація позитивних кроків, але не вистачило чи волі, чи сил, чи нестримного загального бажання, щоб довести реформи до логічного завершення. Політичний маятник хитнувся в протилежний бік, а суспільні негаразди різко помножилися з пандемією коронавірусу.

Це посилило відставання нашої країни за темпами змін від інших країн, для яких ми (не дай Боже!) можемо просто перетворитись у ресурсне джерело. Припускаємо, що наше відставання спричинено ще й через те, що не всі хочуть змін, а частина тих хто, може, й хоче, але у них не має волі мінятися? Але ж зміни обов'язково відбудуться. Навіть без нашої участі. “Та без нас, - як мовиться в народі, – буде гірше для нас”.

Переміни настають дуже швидко, і для тих, хто не готується до них, будуть неочікуваними. Епоха діджиталізації це лише початок глибинних змін та перезавантаження суспільства. Вона корінним чином міняє спосіб життя. На історичну арену виходить новий клас, його ще називають прокаріотом. Це чисельна група переважно освічених та молодих людей зі стабільним достатком, яка несе з собою цифрову культуру та економічну новелу – цифровий бізнес та цифровий менеджмент. Процес управління персоналом поступово автоматизується, комп'ютери завантажуються аналізом справ на ринку, вибираючи найрезультативніші рішення із тисячі можливих.

Всюди створються корпорації між людьми орієнтованими на діджиталізацію технічних, економічних, соціальних, культурних та політичних процесів. Україна в цьому напряму не пасе задніх. Так, активно розвивається співробітництво України та Ізраїля в галузі ІТ- технологій. Багато ізраїльських стартап-компаній, як стверджує Зеєв Елькін – ізраїльський політик і член Кнесету, переносять частково свою діяльність в Київ, Харків, Одесу. Це не одна і не дві компанії, це вже масове явище.

У багатьох країнах цифровізація стає сферою активної політики саме держави: через стимулювання бізнесу та громадян до цифровізації, побудови національних цифрових інфраструктур, залучення приватних інвесторів до створення цифрових платформ – від електронних розрахунків до освітянських, медичних, логістичних, промислових та ін.

Діджиталізація передбачає масштабне застосування автоматизованих та роботизованих комплексів. Роботи замінять чимало професій. На перші ролі вийдуть ті, хто вміє пристосуватися до мінливого світу, легко засвоюватиме нові спеціальності: програмісти, біофармакологи, ІТ-медики і генетики, кібераналітики, екологи, дизайнери тощо.

Роботи реструктуризують ринки праці. Очікується масштабне впровадження автоматизованих і роботизованих комплексів. Більшість механічних та рутинних робіт будуть виконуватись робототехнікою.

Згідно з прогнозами, через кілька років більшу частину робочої сили в компаніях будуть складати самозайняті особи, які працюють за контрактом та мотивовані на самореалізацію та приватність. Уже, практично перед кожним постало питання: - Чи здатні ми належним чином організувати себе, в умовах швидких змін? Які інструменти і моделі самоменеджменту доцільно застосовувати?

Цифрова трансформація суттєво вплине на методи, зміст та види освітнього процесу, який буде відбуватись за формулою: безперервна освіта протягом життя. Онлайн і офлайн кейси будуть доступні для всіх вікових категорій населення, особливо для людей поважного віку, затребуваність і ресурсність яких значно посилюються. Сучасний філософ Френсіс Фукуяма відзначає, що світовий досвід демонструє прямий зв'язок між успішними державними та освітніми реформами.

Знання та досвід будуть більше вартувати ніж гроші, які будуть повертатись на підвищення власної компетенції. Таким чином розшириться простір для інтелектуалів – тих, які є носіями і продукують креативні думки та ідеї, мислять коректно, а не драматизовано, перспективно бачать справжні проблеми та їх вирішення, спроможні діагностувати, здатні до розумової ясності, чітко усвідомлюють ситуацію та стан справ, активно використовуючи ШІ- технології. Важлива комунікація між ними, яка набуватиме іншого - вищого виміру. Серед них з'являться потрібні лідери, які принесуть позитивні зрушення. Бо зміни, як відомо, не стаються самі по собі. Порятунок (успіх) нових лідерів стає справою їхніх рук. Від прекаріату, від доброї волі нової еліти та її кінцевої потреби зміняться соціальні відносини, запрацюють нарешті соціальні ліфти, які нині зосереджені в руках багатства та впливу… всього одного відсотка верхівки?!

Звичайно без боротьби не обійтися. Новому завжди є супротив. Нині ж ця боротьба проводиться у формі жорстокої інформаційної війни, на яку мобілізовано новітні цифрові технології. Діджетал стратег ЗеКоманди М.Федоров визнає, що при розробці діджитал стратегії ЗеШтаб враховував практику успішної президентської компанії Барака Обами та Дональда Трампа, зокрема застосування активного таргетинга – тобто виділення цільової аудиторії та її мобілізації. Додамо, що Росія вже давно веде агресивну "гру на чужому полі", їхні боти активно діяли в процесі Brexit, впливали на американські вибори, та каталонський сепаратизм. Про Україну годі й казати. Російська армія ботів та поширювачів тролінгів на українському просторі без упину продукували псевдоефекти та фейки.

В самій Україні часто не вистачало політичної культури, політичні коментарі нагадували не конструктивну позицію, а зверхньо-знижений “голос народу”. Невід'ємне право висловити свою думку перетворювалося на потік взаємного приниження та самоствердження за рахунок іншого.

Дуже часто на виборчих перегонах наголос робився на завоюванні прихильності тієї частини електорату, яка не мислить обачно. Для цього використовувалися темні технології популізму, які переважно були спрямовані на надспоживання … обіцянок-цяцянок. Бачимо, що Digital transformation уже давно активно застосовується в політичній боротьбі як важка артилерія, а чи не на часі, як колись говорили : "перекувати мечі на рала"?
Настав час політичну боротьбу перетворити на азартне змагання за кількість реальних, потрібних і важливих справ для людей і суспільства, які здійснювали б конкуруючи команди, що претендують на перемогу "владу", або як говорив французький філософ Габріель де-Тард - застосовувати "дуелі еліт" для вибору кращих, результативніших. Основним та неупередженим помічником арбітра-народу в цьому змаганні була б числова трансформація, штучний інтелект, які б допомогли без промахів і помилок вибрати переможця!

Найбільша цінність демократії полягає саме у наданні громадянам можливості свідомого, спільного та відповідального вибору із супроводу країни, орієнтованої на успіх.
Сутність перезавантаження суспільства полягає також в тому, щоб воно було завжди здатним забезпечувати і контролювати умови цивілізованої, демократичної, соціально орієнтованої "дуелі еліт".

Нехай переможе молода, діджиталізована еліта, яка володіє сучасними стратегічними технологіями, здатна надати нової якості як українській політиці, так і самій Україні. Над цим, додам, працюють ітеленктуали в Товаристві «Знання» України, його Університеті сучвсних знань, зокрема в контексті забезпечення у світлі нових завдань нового набору студентів для навчання в Університеті, його коледжах.

Василь КУШЕРЕЦЬ,

голова правління Товариства «Знання» України,

президент Університету сучасних знань,

член-кореспондент НАПН України,

доктор філософських наук, професор.