Макаренко Микола (1877-1936), історик мистецтва, археолог і маляр-графік: з 1920 р - у Києві, дійсний член ВУАН та директор Музею мистецтва колекції Ханенків (1920-1925). За мужню оборону Михайлівського (Дмитрівського) собору, побудованого в кінці 11 століття, від нищення його радянською владою засланий 1934 року до Казані, де й помер.

Масютін Юрій (1896), демограф і музикознавець, науковий співробітник Демографічного інституту і член музичної секції Інституту української наукової мови при УАН. У 1930 рр. заарештований, подальша доля невідома.

Меженко Юрій (справжнє прізвище Іванов-Меженко) (рік народження 1892), бібліограф, літературознавець і критик, родом з Харкова; директор головної книжкової палати та головної ради бібліотекарів Всенародної бібліотеки України (1919-1922), директор Українського науково-дослідного інституту книгознавства (1922-1931), редакції журналу «Бібліотечні Вісті» (1923-2930), директор Бібліотеки АН УРСР (1945-1948). У 1934 -1945 рр. після розгрому Українського науково-дослідного інституту книгознавства був змушений працювати за межами України як завідувач відділу бібліографії Державної публічної бібліотеки в Ленінграді. Протягом 1911-1962 рр. зібрав унікальну колекцію «шевченкіана», яку передав Інститутові літератури імені Т. Шевченка АН УРСР.

Нейман Борис (рік народження 1888), історик літератури єврейського роду; праця «Куліш і Вальтер Скотт» (у зб. «Пантелеймон Куліш», 1927) – про вплив Вальтера Скотта на «Чорну Раду» П. Куліша та ін. Репресований у 1930-роках, подальша доля невідома.