Лев Окіншевич (7.02.1898 – 7.11.1980)

Народився в Петербурзі у білорусько-чеській родині. Майбутній історик називав себе білорусом, цікавився історією і культурою свого народу.

З Україною, яку називав другою Батьківщиною, його пов’язує навчання в приватній гімназії В. Петра в Києві, з 1912 року навчається в Колегії Павла Галагана. У 1916 році вступив на правничий факультет Київського університету. У 1921 році захистив дипломну працю на тему: «Обрання гетьмана на Україні-Гетьманщині». Працював у ВУАН науковим співробітником, навчався в аспірантурі.

На початку 1931 року його викликано до НКВД. Він відмовився від секретного співробітництва. Змушений був з Києва переїхати до Ніжинського педагогічного інституту, пізніше – до Казахстану, ще пізніше – до Смоленська. У червні 1949 року з родиною емігрував до США. Працював в науково-дослідницькому центрі при Колумбійському університеті. в Бібліотеці Конгрес США.

Науковий доробок професора Л. Окіншевича досить солідний в царині українського права. Серед найважливіших праць: «Рада старшинства на Гетьманщині», «Генеральська старшина на Лівобережній Україні 17-18ст.», «Центральні Установи України- Гетьманщини у 17-18 ст.», «Генеральна Рада», ,, Рада старійшин» та ін.

Внесок Л. Окіншевича у вивчення Гетьманщини винятковий. Ім‘я вченого має бути повернутим до славетних пантеонів українського і білоруського народів.

(За матеріалами книги Василя Шендеровського «Нехай не гасне світ науки». Т.4 - К.: Видавничий дім «Простір», 2017. С. 117-125).