Лекцію у ВГО Товариство «Знання» України на тему «Шлях Українця – від Балти до Зеленого Клину, від Зеленого Клину – до Києва» прочитав 16 березня 2019 року письменник, громадський діяч, активний учасник Революції Гідності Сергій Мартинюк.

Це - давнє, мужнє, потужне і не зовсім добровільне переселення українців на Далекий Схід, який ще називали Закитаєм. Це – один із багатьох методів усмирення українців, попередження їхніх намірів створити власну самостійну державу. Це - свідоме нищення чималої частини українського населення. Селян агітували, обіцяли їм багато родючих земель, до найбільш активних застоcовувалися різні методи примусу.

Перші поселення з’явилися в 1765-1785 роках на Камчатці, куди виселили учасників гайдамацького руху (Коліївщини). На терени Амурської області в 1860-1861 роках прибувають перші сім‘ї українців. Це були вихідці з Полтавської губернії, яким обіцяли золоті гори, але їм самим довелося облаштовувати своє життя.

Першою і головною метою переселення українців на Далекий Схід було зростання їхньої національної свідомості. Влада Московії боялася, що українці візьмуться за зброю, піднімуть повстання за незалежність і вийдуть з-під «руки».. Саме тому українських селян доводили до банкрутства і зубожіння, обіцяючи їм краще життя на нових землях, насправді їх там чекали нові злидні, русифікація.

Сергій Мартиюк родом із м. Балта Одеської області, звідки у 20-ті і 30-ті роки минулого століття виїхало чимало земляків. Дорога була далекою. Вирушали на возах з кіньми та волами. Під час подорожі були різні пригоди і втрати. Дехто знеможений залишався ще в Передураллі, дехто діставався до Сибіру, але частина досягала земель «обітованих». Як пам’ять про залишені села з’являлися поселення з такими ж назвами. Шлях міг тривати до трьох років. За статистичними даними , до 1880 року на території Зеленого Клину вже проживало 100 тисяч українців . Аби змусити українців залишити рідні землі з 1882 року царським урядом організовано безкоштовний перевіз поселенців – морем з Одеси. Переселяли селян з усіх губерній України, найбільше з Чернігівської, Полтавської та Київської.

За 1850-1916 роки з України вже переселилося в Амурську область близько 300 тисяч осіб.

Спроби поселенців створити Далекосхідну українську республіку, або національно-культурну автономію завершилися неуспіхом. Дещо в окремі періоди вдавалося зробити: виходили газети українською мовою, видавалися книги, підтримувалися національні культурні традиції. але час і режим зробили свою справу. Нині ні українських шкіл, ні газет, ні книг.

Та не здолана пам ять. Чимало нащадків знають і мріють про свою далеку Батьківщину, зберегли мову, традиції, за можливості відвідують Україну..

У березні 2014 року до Києва прибула велика група нащадків гайдамаків із Сибіру. Вона пройшла колоною до сцени Майдану з гаслом «Сибір - земля гайдамаків». Багато з них бажають повернутися в Україну. Це природне бажання кожного, хто відлучений від рідного краю.

Сергій Мартинюк переконаний , що в Конституції України має бути запис: «Держава Україна є домівкою всіх Українців, захисником і притулком незалежно від віросповідання, місця проживання, соціального статусу, мови, переконань і партійних уподобань; за образу, переслідування, знущання над одним Українцем має розпочинати боротьбу за нього – дипломатичну, економічну, військову».

Батьківщина завжди кличе додому.

Прес-служба правління ВГО Товариства «Знання» України (Петро Швець).

18.03.2019 р.