9 березня 2013 р. виповнюється 199 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, символа Української держави, поета і прозаїка, художника і мислителя.

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня за нов ст.) 1814 року у с. Моринці (нині Черкаська обл.) в закріпаченій селянській родині. Рано втративши матір, яка померла від тяжкої праці й злиднів, залишивши сиротами шестеро дітей, він з дитинства зазнав багато горя і знущань.
За 47 років свого життя Тарас Шевченко пробув 24 роки у кріпацтві, 10 - на засланні, а решту - під наглядом жандармів. Але, попри це, він зміг проявити себе як різнобічно обдарований митець.

У своїй творчості Тарас Шевченко відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. У другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був "Кобзар", вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. А це є свідченням того, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, що на той час твори Шевченка об'єднували українській народ.
Т.Г.Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціальне обмежено.
Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор "Кобзаря" виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От, де люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.