4 березня 1904 року народився автор великих відкриттів у ділянці теоретичної фізики, блискучий популяризатор науки Георгій Гамов.

Разом із знаменитими фізиками Левом Ландаумом та Дмитром Іваненком у Геттінгенському університеті Гамов займався теоретичною фізикою, де й побудував теорію радіоактивного розпаду атомного ядра – епохальну наукову роботу, яку згодом вчені називатимуть гідною Нобелівської премії. Зимою 1928-1929 рр. Гамов працює в Інституті теоретичної фізики Копенганського університету на запрошення самого Нільса Бора, лауреата Нобелівської премії за 1922 рік.

Основним внеском в ядерну фізику стало формулювання правила відбору Гамова-Теллера для бета-розпаду. В галузі космології Гамов створив теорію процесів на стадії раннього Всесвіту, яка привела до пояснення утворення легких ядер і згідно з якою було передбачено реліктове випромінення, що стало суттєвим досягненням космологічної науки.

Разом з американськими вченими написав низку статей, які поклали початок серії публікацій з теорії «гарячого Всесвіту»; теоретично оцінив температуру реліктового випромінення, яке згодом було виявлено Пензнасом і Вільсоном, вченими лабораторії «Белл Телефон».

Помер Георгій Гамов 20 серпня 1986 року в м. Боулдері (США), де й був похований.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України