Наприкінці минулого року Верховна Рада напружено працювала над ухваленням держбюджету країни на 2015 рік. Так само напружено спостерігала за цим процесом громадськість країни, зокрема, наукова. Адже нерідко можна було почути: для чого нам таке велике фінансування науки (хоча всі витрати на науку в Україні дорівнюють фінансуванню одного, і не найбагатшого, університету Європи чи США)? Здоровий глузд і розуміння інтересів держави перемогло — скорочення фінансування відбулося, що можна зрозуміти в нинішніх умовах, але воно не таке, щоб перекреслити перспективи розвитку науки.

Національній академії педагогічних наук України видатки порівняно з минулим роком скоротили на 25 відсотків, іншим академіям — на стільки само, чи на менший відсоток. Скажімо, це критичний показник, який ще стимулює внутрішню оптимізацію. Більше скорочення вело б просто до руйнування і знищення системи.

До нас підручники писали в Москві

НАПН України створена указом Президента Л. Кравчука в березні 1992 року. Але основні її наукові установи діяли багато десятиліть поспіль ще до цього і виконували об'єктивно необхідну функцію наукового, методологічного й методичного забезпечення розвитку освіти України. Ця функція в умовах незалежності України стала ще важливішою, у відповідь на що й було створено академію.

Візьмімо Інститут педагогіки нашої академії. Він існує вже 90 років. І практично століття був і залишається основною установою, що забезпечує визначення змісту, методів і організації загальної середньої освіти. В інституті працюють лабораторії математичної і фізичної освіти, хімічної та біологічної освіти, педагогічних інновацій, сільської школи, інтеграції змісту освіти, навчання української мови, літературної освіти та інші, які на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду, з урахуванням розвитку конкретних наук, розробляють проекти держстандартів, навчальних програм і планів, інші документитаі подають Міністерству освіти і науки на затвердження. Після цього вся країна навчається за ними.

Одним із найбільших завдань академії на початку 1990-х було визначення змісту освіти і створення підручників для шкіл незалежної України. Справа в тому, що в радянські часи підручники для всіх предметів, окрім національних мов і літератур, писалися в Москві, потім перекладалися на мову республіки і видавались. Україна першою серед республік порушила питання про оригінальні національні підручники ще у 1980-х, й перші кроки було зроблено в написанні й виданні навчальної літератури для чотирирічної початкової школи ученими нинішнього Інституту педагогіки НАПН України. Наші науковці спільно з колегами успішно подолали труднощі становлення національного підручникотворення, і нині в Україні маємо кілька поколінь шкільних підручників, більша частина яких підготовлена вченими НАПН України.

Науковий супровід реформи

Наразі, коли Верховна Рада, зокрема Комітет з питань науки і освіти, разом із Міністерством освіти і науки працюють над новим законом про освіту, потреба в науковому консультуванні законотворчого процесу, а потім і у визначенні змісту нової середньої школи, стає надзвичайно важливою і відповідальною справою.

Ми створили консультативні робочі групи з усіх розділів майбутнього закону і запропонували їх послуги комітету. Провели всебічний аналіз змісту нинішніх стандартів загальної середньої школи і підготували відповідну Аналітичну доповідь, що днями буде оприлюднена. Це допоможе уникнути допущених раніше помилок, перевантаження учнів, дублювання матеріалу, його незбалансованості між предметами тощо.

До речі, недоліки в освітній політиці раніше часто визначалися саме тим, що відповідні керівники Міністерства освіти і науки не дослухалися до рекомендацій академії, а то й діяли всупереч їм. Так сталося із відмовою від 12-річного терміну навчання і переходу до нового змісту освіти, що було здійснено у волюнтаристський спосіб після майже десятирічного терміну навчання в рамках 12-річки. В результаті вже кілька років діти в 11-му класі змушені вивчати програму обсягом за два класи, до того ж механічно скорочену, що негативно позначилося на їхній підготовці.

Або візьмімо початкову школу. Наприкінці минулого року керівництво МОН звернулося до академії з проханням скоротити програми 4-го класу, конкурс на підручники за якими мав бути оголошений до кінця року. Вчені вчасно і, вважаю, фахово зробили цю роботу, а колегія міністерства затвердила ці зміни. А чому виникла ця проблема? Тому, що кілька років тому колеги з міністерства проігнорували науково виважені пропозиції до змісту початкової школи, сформували його непродумано, на основі суб'єктивних уподобань. Дуже важливо, особливо в час докорінних змін, що очікують на нашу освіту, не допустити подібного волюнтаризму і суб'єктивізму.

Кожен інститут академії відповідає за дуже важливу сферу. Є у нас Інститут спеціальної педагогіки. Єдиний в країні, що займається проблемами навчання дітей з особливими потребами (з порушеннями зору, слуху, мовлення, розумового розвитку, опорно-рухової системи тощо), більшість із яких має інвалідність. Невеликий колектив інституту на основі фундаментальних досліджень розробив Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими потребами і відповідно до нього фактично повністю здійснив навчально-методичне забезпечення (програми, підручники, посібники) початкової ланки освіти таких дітей усіх категорій. У тісній співпраці з МОН України, громадськими організаціями розроблено й запроваджено в педагогічну практику сучасні технології і навчально-методичні комплекси з інклюзивного навчання, використання жестової мови, психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом, складними порушеннями тощо.

Нині в інституті розробляється оновлений зміст навчання і його корекційні складові для дошкілля та середньої ланки. Принагідно зазначу, що користувачами продукції інституту є 338 спеціальних шкіл-інтернатів, близько 50 реабілітаційних центрів, 193 спеціальні дошкільні заклади та близько 1900 спеціальних груп при масових дитячих садках, вся система інклюзивного навчання, а також всі інститути післядипломної педагогічної освіти країни та батьківська спільнота.

Своє поле діяльності мають інститути вищої, професійно-технічної освіти, проблем виховання, інформаційних технологій і засобів навчання, педагогічної освіти і освіти дорослих. Кожен із них є унікальним і єдиним у країні. Вони, відповідно, вивчають стан своєї підсфери в освіті, стежать за розвитком освіти в Європі та світі, створюють нові програмні матеріали для подальшого розвитку освіти України з тим, щоб країна мала майбутнє, а її громадяни були конкурентоспроможними.

Психологи НАПН допомагали майданівцям і постраждалим під час АТО

У НАПН України функціонують єдині в країні два інститути психології. Це Інститут психології імені Г. Костюка, заснований ще в 1945 році, наукова школа якого відома в Європі і світі, а також «молодший», але вже знаний Інститут соціальної та політичної психології, соціологічна служба якого, до речі, дає один із найбільш точних прогнозів розвитку соціуму, зокрема результатів різних виборчих кампаній. Разом ці інститути визначають стан психологічної науки в країні, здійснюють не тільки психологічний супровід розвитку освіти, а й психологічні дослідження з усіх найважливіших проблем у суспільстві.

Тут треба згадати діяльність Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи — головної установи психологічної служби системи освіти й системи психолого-медико-педагогічних консультацій. Його діяльність спрямована передусім на методичне забезпечення цих двох ланок освітянської діяльності. Смисл роботи науковців центру — практичне втілення фундаментальних науково-психологічних досліджень у роботу практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів усіх типів і форм власності.

З перших днів Майдану більшість науковців-психологів академії почали працювати волонтерами, безпосередньо надаючи допомогу тим, хто її потребує.

В Інституті психології відкрито Кризовий центр медико-психологічної допомоги населенню, при якому цілодобово працює триканальний телефон довіри. За угодою між Інститутом психології та Інститутом медицини праці НАМН України ведеться медико-психологічна реабілітація військових і бійців з АТО.

Програма спільної діяльності має назву «Дорога зцілення», в межах якої проводиться індивідуальна і групова робота.

Волонтерські ініціативи Інституту соціальної і політичної психології були об'єднані у діяльності Методичного реабілітаційного центру, створеного наприкінці лютого минулого року. Впродовж року проведено близько 70 заходів, у тому числі, десять багатоденних та п'ять виїзних (зокрема, у звільнених районах Донецької та Луганської областей) загальною тривалістю майже 450 фізичних годин. Цими тренінговими і навчально-практичними проектами охоплено понад 560 осіб. Розроблено кілька програм інтенсивного навчання фахівців-психологів, соціальних працівників, педагогів, готуються відповідні посібники. Щотижня працює вечірня група відновлення ресурсу для тренерів і волонтерів.

У соціальній мережі Фейсбук волонтери центру створили дві активні групи, до яких приєднується дедалі більше людей, які знаходять інформаційну підтримку і можливість обговорити свої потреби в колі фахівців. Група «Соціально-психологічний методичний реабілітаційний центр», метою якої є висвітлення навчальних матеріалів, електронних книг, відео для фахової роботи з реабілітації постраждалих (розміщено понад 160 матеріалів, що нараховують майже 80 переглядів кожний). Ця група об'єднує понад 500 фахівців. Група «Информационный майдан», завданням якої є аналіз інформаційного простору і пропагування ефективних способів протистояння різного роду маніпуляціям, об'єднує 366 осіб, щомісячно продукує понад 50 аналітичних публікацій.

В останній рік особливу увагу психологічних інститутів і центру було приділено питанням роботи фахівців із постраждалими внаслідок бойових дій на сході України, переселеними з АР Крим і Севастополя. Зокрема, для цих потреб з допомогою громадських організацій підготовлено до друку, видано й розповсюджено низку посібників і методичних рекомендацій. Разом із ЮНІСЕФ проведено серію навчальних семінарів з проблематики надання психологічної допомоги постраждалим дітям. За допомогою іноземних фахівців підготовлено 400 українських спеціалістів до роботи з цими категоріями дітей у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській областях.

Або візьмімо діяльність нашого Університету менеджменту освіти. Він очолює всю систему післядипломної педагогічної освіти в країні, а це, зокрема, інститути післядипломної педагогічної освіти в кожній області. За його науковими розробками ведеться вся робота з підвищення кваліфікації педагогів у країні. А безпосередньо в університеті щорічно навчається близько шести тисяч керівних і педагогічних кадрів системи освіти. До останнього часу в рамках університету успішно діяв Донецький інститут післядипломної освіти педагогічних працівників професійно-технічної освіти. Щорічно там навчалися до трьох тисяч педагогів і майстрів. Зараз він із відомих причин не працює в Донецьку. Але ми завершуємо процес його переведення в місто Біла Церква і вдячні за підтримку Київській обласній адміністрації та керівництву міста.

Навчальна література має проходити апробацію

В АПН створена і успішно працює єдина в країні за призначенням і напрямами роботи Науково-педагогічна бібліотека України імені В. Сухомлинського. Окрім наукової та науково-інформаційної роботи, вона підтримує методологічно і методично супроводжує діяльність мережі освітянських бібліотек, а їх в Україні понад 18 тисяч.

Чи всі установи і академія в цілому функціонують максимально ефективно? На жаль, ні. І причин тут багато — це й недостатнє фінансування, особливо що стосується впровадження наших розробок. Це й недостатня координація досліджень в країні, хоча ми маємо координаційну раду, яка розглядає теми всіх майбутніх дисертантів з педагогіки і психології.

Наше завдання ми бачимо в усілякому сприянні практичній роботі МОН з розвитку освіти. З цією метою укладено спільну Програму співпраці на 2014—2017 рр., що підписана міністром С. Квітом і президентом академії.

Але практично співпраця могла б бути ще тіснішою. От, скажімо, маємо проблему в освіті: усі шкільні підручники в країні, тиражем в сотні тисяч екземплярів кожний, виходять у світ практично без серйозної апробації. З рукопису — й одразу великий тираж. Це неправильно. Тут потрібно повернутися до досвіду Інституту педагогіки, в якому свого часу створювалися експериментальні підручники, проводилися експерименти з їх запровадження і доведення до стабільних. І все це в тісній співпраці з міністерством. Ми готові до експериментальної діяльності й могли б видавати підручники невеликим тиражем (150—300 примірників) для експерименту та апробації. Для цього треба узаконити можливість експериментального підручника. Зробити це в попередні роки не вдавалося. Здається, нинішнє міністерство налаштоване на вирішення цього питання.

Без організованої прикладної наукової роботи з упровадження здобутків фундаментальних досліджень у повсякденну роботу школи годі й говорити про глибоке та системне реформування освітньої галузі, кваліфіковане розв'язання актуальних соціально-педагогічних проблем суспільства в цілому й освіти, зокрема.

Майбутнє України залежить від розвитку особистості її громадянина, його здатності до інноваційного типу діяльності, демократичного розвитку суспільства, високих громадянських і патріотичних почуттів. Формування такої особистості і є передусім завданням освітянської сфери країни, яка потребує відповідної модернізації. Зробити освіту максимально ефективною без сучасного наукового супроводження неможливо. Саме в цьому і вбачає своє основне завдання Національна академія педагогічних наук України.

Газета "Голос України",

№ 18, вівторок, 3 лютого 2015 року, с. 1, 9