Про стан суспільства, соціальну напруженість, подальшу долю задекларованих владою реформ, проблеми в опозиційному таборі та ймовірне переформатування уряду — в інтерв'ю з директором Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталієм КУЛИКОМ.
— Віталію Олександровичу, експерти, підбиваючи підсумки першого року роботи нової правлячої команди, найчастіше роблять акцент на двох моментах. Перше — реалізована організація і структуризація владної вертикалі. Друге — декларація реформ у різних галузях. Як ви вважаєте, реформи (до речі, вибори до ВР не за горами) будуть доведені до кінця чи...?
— На мою думку, реформи, що були ініційовані Президентом Януковичем та його командою, є складовими формули модернізації країни в цілому. Йдеться не лише про оптимізацію системи управління, боротьбу з корупцією, бюрократизмом або інші вади суспільства та держави, але й у цілому про модернізацію країни. Перший крок — підписаний указ про оптимізацію управлінської вертикалі. Наступним кроком буде повноцінна адміністративна реформа, що складається з реформи державної служби, реформи місцевого самоврядування, реформи бюджетної системи. Другий крок — продовження судової реформи. Те, що було зроблене за проектом Ківалова, отримало негативну оцінку Венеціанської комісії. Вочевидь, робота в цьому напрямку буде продовжена, зокрема, щодо приведення у відповідність до рекомендацій Венеціанської комісії (а саме — розширення повноважень Верховного Суду).
Наступний напрямок — економічна реформа. Вона вже розпочалася (це, зокрема, прийняття Податкового кодексу). Те, як він ухвалювався, — окрема розмова. Зараз потрібно говорити про те, що влада не впоралася із завданням. Тобто, не роз'яснила, не пояснила і не врахувала корпоративний інтерес низки економічно активних груп. Я маю на увазі, звісно ж, дрібних підприємців. Те, що маси не сприймуть подібні новації, було зрозуміле ще за місяць до прийняття Податкового кодексу, проте влада проігнорувала ці сигнали, вважаючи, що здатність до мобілізації цієї соціальної групи відсутня. Проігнорувавши, влада помилилася. А перед цим, до речі, була акція протесту студентів, які змусили Міністерство освіти до скасування цілого переліку платних послуг у вишах. Тобто, соціальні групи спроможні на мобілізацію, а влада вважала, що в суспільстві панує повна соціальна апатія. Повної соціальної апатії немає, тому влада має це враховувати при розгляді і затвердженні Трудового та Житлового кодексів. У цьому питанні, гадаю, влада буде поступливішою до вимог профспілок і громадянського суспільства, бо без їхньої підтримки владі не вдасться провести повноцінне реформування цих сфер.
Наступний крок — пенсійна реформа. І ось тут, якщо влада не пояснить людям все «від» і «до» і спробує накатом провести реформу, це може призвести до повного знищення (або, скажімо, згортання) соціальної бази модернізації. Я гадаю, Президент розуміє, як важливо мати соціальну базу, підтримку його реформаторських планів. Адже це не голоси за Партію регіонів, це не голоси за Януковича особисто. Йдеться про те, що має бути міцна соціальна база в самої ідеї модернізації, ідеї реформування. І в цьому напрямку влада зараз намагається працювати, створюючи цю саму базу.
— Зараз найбільше обговорюють реформу, пов'язану з адміністрацією.
— Так, але ж не варто забувати, що це половинчаста реформа. Далі будуть інші рішення, пов'язані з державною службою. Йдеться не лише про поліпшення антикорупційного пакету документів, що вже введені фактично з першого числа. Йдеться про доповнення до цього пакету. В першу чергу — це декларування витрат держчиновників. Друге — це реформування самої державної служби, а саме — розділення чиновників на тих, хто має статус державних діячів, та інші види бюрократії (які могли б працювати за наймом).
— Говорячи про боротьбу з корупцією, багато політиків і експертів наводять у приклад сусідню Грузію. Чи справді в нас реалізація їхніх методів неможлива лише через більший розмір країни і, відповідно, кількість населення?
— Та реформа, що була проведена в Грузії, неможлива в Україні. У Грузії було всього близько 20 тисяч поліцейських на 4 млн. населення. В Україні — 46 млн. населення і близько 250 тис. міліціонерів. Масштаби нашої країни не дозволяють провести подібну реформу. Так, у Болгарії, наприклад, узяли і звільнили всіх (підкреслюю — всіх) митників і набрали фахівців із Великої Британії. У Новій Зеландії була на деякий час замінена вся митна служба на іноземців. Але в нас це неможливо, бо в нас величезна кількість міліціонерів або людей, які, так чи інакше, пов'язані з МВС. А в цілому, знаєте, я не став би стверджувати, що корупція в Грузії переможена в тих масштабах, що декларуються і симпатиками Саакашвілі, і тими, хто любить державу Грузія. У Грузії існує корупція в органах влади (зокрема, залишається таке поняття, як давання мзди), проте не в таких об'ємах як раніше. Декларується, що корупція в Грузії скоротилася разів у триста. Виглядає це приголомшливо, але це не означає, що там повна перемога. В Україні настільки вражаючих результатів за нашої кількості населення та системи влади досягнути неможливо. Є оптимальні моделі боротьби з корупцією, що передбачають багатоступінчасту, багаторівневу систему. У тому числі, це може бути запозичення елементів, реалізованих у Грузії.