Оригінал статті: http://www.golos.com.ua/article/325877

У товаристві «Знання» відбулися «Руденківські читання», присвячені 100-річчю видатного письменника, філософа, правозахисника, Героя України Миколи Руденка.

У товаристві «Знання» відбулися «Руденківські читання», присвячені 100-річчю видатного письменника, філософа, правозахисника, одного із засновників Української Гельсінської групи, лауреата Шевченківської премії, Героя України Миколи Руденка.

«Небезпечний правдолюб», якого мільйони читачів п’ятдесятих років минулого століття знали як автора романів «Формула Сонця», «Вітер в обличчя», «Остання шабля», «Слідами космічної катастрофи», «Орлова балка», «Ковчег Всесвіту», «Син Сонця — Фаетон», кількох повістей, 19 поетичних збірок, економічних та наукових робіт, зокрема таких, як «Енергія прогресу: Нариси з фізичної економії» (вперше опублікована у 1994 році), «Економічні монологи», «Шлях до хоасу», «Альтернативна космологія», «Гносис і сучасність (Архітектура Всесвіту)», фронтовик, секретар партійної організації Спілки письменників України в радянський час назве теорію марксизму-ленінізму хитрою і ворожою брехнею. З 1960-го він почне писати листи до ЦК КПУ про хиби в керівництві суспільно-господарським життям України і помилковість теорії доданої вартості Карла Маркса. Спочатку режим оголосить його божевільним, потім виключить з Компартії і Спілки письменників, у лютому 1977 року арештує за антирадянську пропаганду і відправить до Сибіру. Микола Руденко, засуджений до семи років таборів (перебував у Пермській області) і п’яти років заслання, в ув’язненні продовжував політичну та творчу діяльність — його праці виходили самвидавом та широко друкувалися на Заході. З-за ґрат тоненькі папірці на волю передавала дружина дисидента, правозахисниця, журналістка Раїса Руденко, яка взяла участь у «Руденківських читаннях».

Знайомлячи Раїсу Опанасівну, якій у листопаді минулого року виповнилося 80, з учасниками форуму, голова правління товариства «Знання» України, член-кореспондент НАПН України, доктор філософських наук, професор Василь Кушерець (на знімку) наголосив, що Микола та Раїса Руденки — це люди, які своєю мужністю змінили перебіг історії.

— 9 листопада 1976 року в Москві на квартирі члена правозахисного руху Олександра Гінзбурга перед зарубіжними журналістами Микола Руденко офіційно оголосив про створення Української Гельсінської групи, до якої увійшло десять осіб — Петро Григоренко, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович, Олесь Бердник, Микола Матусевич, Оксана Мешко, Ніна Строката, Олексій Тихий, Іван Кандиба і сам Микола Руденко, — каже Василь Кушерець. — Раїсу Руденко вирішили не оголошувати членом групи, адже усі добре знали, що арешти не забаряться, а комусь на волі буде необхідно займатися архівом УГГ. Група збирала письмові скарги про факти порушень комуністичним режимом прав громадян, доводила їх до світової громадськості через зарубіжні ЗМІ, зверталася по правову та гуманітарну допомогу до урядів, парламентів держав-учасниць Гельсінської угоди.

Протягом січня-квітня 1977 група підготувала та поширила десять меморандумів про переслідування громадян за інакомислення. Під прес тоталітарного режиму потрапляють і самі правозахисники. Слідом за Миколою Руденком були заарештовані усі члени-засновники УГГ. Та на їхнє місце приходять нові люди — Святослав Караванський, Йосип Зісельс, Михайло Мельник, Юрій Литвин, Василь Стус, В’ячеcлав Чорновіл, Стефанія Шабатура, Василь Овсієнко та багато інших.

Василь Овсієнко під час читань зазначив, що четверо сміливців — Олекса Тихий, Василь Стус, з яким він перебував у таборах в одній камері, Юрій Литвин та Валерій Марченко — загинули в неволі. Він наголосив, що УГГ не саморозпустилась, як московська, а діяла до розпаду СРСР.

Напередодні, у вересні 1990 року, подружжя Руденків, яке після таборів і переслідувань КДБ змусив виїхати за кордон, повернулося в Україну, а невдовзі було поновлене в громадянстві і реабілітоване. У 1993-му Микола Руденко стає лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка, яку отримав за роман «Орлова балка».

Учасники читань заслухали доповіді і про «подвижниць незламного духу і рятівного мислення» — жінок-засновниць УГГ Оксану Мешко і Ніну Строкату, а також засновниць Наукового товариства імені Сергія Подолинського — Олену Апанович і Людмилу Корнійчук.

Як наголосив Василь Кушерець, у Рік Миколи Руденка товариство «Знання» проводитиме «Руденківські читання» щомісяця.

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.