Говоруха Михайло Іванович, провідний інженер Міжнародного Центру інформаційних технологій

У 2015 році я уже прочитав тут 9 лекцій про масштабний період, що охоплює майже 2 століття, з метою прослідкувати розвиток економічної псевдонауки і закінчив тим, що економічна наука, врешті-решт, повинна пропагувати та впроваджувати в реальне виробництво матеріальну біоенергетичну міру вартості (МБЕМВ). Все інше прикладеться само собою, тобто як наслідок такої грандіозної новації.

Вдумайтесь, впровадження тільки однієї величини МБЕМВ вирішує всі економічні, політичні, соціальні, воєнні питання і не тільки у масштабах України, а й планети в цілому . Тут я не перебільшую – це результат моїх роздумів та аналізу світової економіки і політики.

Сьогодні ми розглянемо конкретну тестову задачу економіки, розв’язок якої дає можливість усвідомити кругообіг реальних матеріальних економічних процесів, адже в економіці має місце річний біоенергетичний цикл.

Умова задачі: який механізм (чи алгоритм) передачі додаткової вартості при бартерному еквівалентному обміні товарів та послуг?

Для мене очевидно, що ні одна з існуючих економічних теорій не може розв’язати цю задачу. Потрібна нова біоенергетична економічна теорія.

Ця задача нормально розв’язується в системі фізичної економії. Там є усі необхідні дані:

1) перше, що впадає в очі після прочитання задачі – це визначення термінології. Що таке додаткова вартість та вартість взагалі в цій задачі? Очевидно, що вартість у нормальній економіці є певна кількість біоенергії, яку спожили працівники при виробництві певних товарів, віднесеної до одиниці товару. Або можна сказати ще і так: вартість – це біоенергія.

2) всі товари необхідно розділити на дві принципові групи (категорії) за вмістом чи відсутністю біологічної енергії – це їстівні та «неїстівні» товари або промислові та продовольчі * ;
______________
* Енергія як природне явище являє собою електромагнітне випромінювання, які при певних умовах можуть перетворюватися в інші види (механічна, хімічна, електрична та інші). Під біологічною енергією будемо розуміти ту її частину, яка міститься в продуктах харчування тобто їжі. Іншими словами, ця частина енергії має біологічну «упаковку».

3) при обміні «неїстівних» товарів між собою ніякої передачі додаткової вартості не відбувається;

4) інший буде результат при обміні «неїстівних» товарів на їстівні.

Для цього потрібно вияснити суть еквівалентного обміну. В Академічному тлумачному словнику (1970 -1980, т. 2, стор. 455) термін «еквівалент» тлумачать так:

«Еквівалент , а, ч.1 книжн. Щось рівноцінне, рівнозначне, рівносильне; те, що повністю відповідає чому – небудь, може його замістити або виражати. Реоліт – це вулканічний еквівалент граніту (курс заг, геол., 1947, 15).

2. ек. Товар, який виражає вартість інших товарів і на який вони обмінюються. Якщо обмінюються товари або товари і гроші рівної мінової вартості, тобто еквіваленти, то, очевидно, ніхто не добуває з обміну більшої вартості, ніж пускає в нього (Маркс, Капітал, т. 1, кн. 1, 1952, 162)»...

Таке означення Марксом еквівалентного обміну абсолютно фізичне тільки для «неїстівних» товарів, хоч він і не ділив товари на їстівні та «неїстівні». А далі в «Капіталі», коли іде мова про походження додаткової вартості, суцільна дурниця і нісенітниця.

Переклад з нім. мови на рус. мову невірний: прибавочная стоимость представляет и присоединенную, и дополнительную. Их источники разные: присоединенная (додана) стоимость – это стоимость съедобных товаров, которые съели работники втечении рабочего дня; дополнительная (додаткова) стоимость – это вообще некорректный термин (про нього буде мова нижче).

По Ліндону Ларошу, марксисти та їх послідовники «підганяли» економічну теорію під політичні руйнівні плани;

5) позаяк при бартерному обміні спожита біоенергія при виробництві «неїстівних» товарів повинна бути компенсована (повернута) їстівними товарами, ще й з додатком. Тому попередньо потрібно визначити собівартість одиниці найбільш вживаного їстівного товару в Україні. Такою одиницею для України може бути 1 кг пшениці зернової, який має біоенергетичну складову в середньому 3000 кКалорій ( 12 552 кДж).

Добова фізіологічна потреба середньостатистичного працівника в біоенергії складає теж 3000 кКал. Отже, цю потребу можна прийняти за економічну константу (у фізиці їх є більше десятка). Таким чином 1 кг пшениці зернової може представляти цю константу;

6) для спрощення розрахунків представимо всі їстівні товари у калоріях пшениці зернової, тобто просумуємо всі їстівні продукти (крім м’яса, щоб не

було подвійного рахунку), що містяться у Статистичному щорічнику України за 2013 рік і отриману суму поділимо на калорійність пшениці зернової.

У результаті отримаємо валову кількість пшениці «розрахункової». За моїми розрахунками у 2013 році отримано 81,391 мільярдів кг пшениці «розрахункової»;

7) тепер потрібно підрахувати кількість працівників агропромислового комплексу (АПК). Для цього із загальної кількості зайнятого населення , а це 20,404 мільйонів, потрібно відняти всіх працівників, котрі утримуються за рахунок бюджету, а також частину працівників промисловості, котрі працюють на оборону і утримуються за рахунок частки оборонного бюджету. Після всіх цих маніпуляцій результат такий: в АПК працює 15,536 мільйонів працівників;

8) далі визначимо, скільки кКалорій спожили ці працівники за цілий фінансовий рік. Логічно визначити початок фінансового року перед збором нового урожаю. Для України мабуть буде найбільш прийнятним початком фінансового року з 1червня. Попередньо приймемо таку умову: для кожного працівника АПК на добу потрібно 10 000 кКалорій (3000 кКал для фізіологічних потреб, а решта – для організації побутової інфраструктури). Загальна сума буде складати 56,70741012 кКалорій (56,7 трильйонів). Нарешті, розділимо ці трильйони на валовий збір пшениці «розрахункової», тобто 56,70741012 /81,391109 = 0,696103 кКал/кг або 700 кКал/кг (для круглого рахунку).

Отже, собівартість 1кг пшениці «розрахункової»складає 700 кКал/кг, в той час як 1кг пшениці містить в собі 3000 кКал. Ось де міститься додаткова вартість або біоенергія. Творцем (виробником) додаткової біоенергії є природа, а не фізична чи розумова праця людей. Іншими словами, праця людей сприяє збільшенню накопиченню (акумуляції) сонячної енергії у зернових культурах, травах, овочах, фруктах тощо, що зветься збільшенням продуктивності праці;

9) таким чином при еквівалентному обміні «неїстівних» товарів на їстівні передається біоенергії у 4 рази більше, ніж було спожито в процесі виробництва різних товарів. Допускаю похибку у розрахунках хай (5-10) % , але, на глибоке моє переконання, алгоритм є вірним. Тут не враховано біоенергію валового посівного матеріалу. Її потрібно вилучити з валового об’єму пшениці «розрахункової». При подальшому удосконаленні алгоритму - це буде враховано;

10) звичайно, бартерний еквівалентний обмін є дуже трудоємний., тому людство поступово спрощувало процес обміну через гроші як посередника і еквівалента чогось матеріального і дійшло до паперових грошей, але матеріальна еквівалентність на цьому обірвалась. Це привело до планетарного спотворення процесів виробництва та обміну товарів.

То ж не будемо пасивними спостерігачами руйнування економіки України, а об’єднуємось для запровадження матеріальної біоенергетичної міри вартості в нашу вітчизняну економіку.

Ще одне зауваження стосовно вартості. При розв’язанні тестової задачі економіки виникає порушення (невідповідність) логічного зв’язку між термінами. За вартість товарів ми приймаємо кількість біоенергії, яку спожили працівники за поточну добу, віднесеної до 1 товару. Цю біоенергію потрібно повернути через обмін товарів.

Таким же способом ми визначаємо і собівартість пшениці «розрахункової». Але ж тоді не можна називати додатковою вартістю надлишок біоенергії, що міститься у пшениці «розрахункової» нового урожаю. Вона ще ж не спожита. Логіка підказує, що її потрібно називати додатковою біоенегрією (енергією прогресу називав М. Руденко).

Отже, правильніше (фізично) буде, якщо вживати терміни «додана вартість» і «додаткова біоенергія». Можна сказати ще і так: фізичний «вічний» двигун не існує – потрібна зовнішня енергія, а «вічний» двигун життя фактично існує і живиться енергією Сонця (космосу), якої вистачить (за оцінками деяких вчених-астрономів) ще на 4-5 мільярдів років.

Такі розрахунки, при бажанні, може зробити кожний із вас, щоб впевнитися у правильності алгоритму.