5 червня 1857 року народився засновник інституту експериментальної медицини в Росії Володимир Підвисоцький.

Володимир Підвисоцький – автор понад 90 наукових праць з питань регенерації тканин, етіології злоякісних пухлин, автор одного з перших оригінальних підручників із загальної та експериментальної патології. Він започаткував низку досліджень з хіміотерапії ракових пухлин, вважаючи, що хіміотерапевтичні препарати повинні підсилювати в організмі хворого процеси, спрямовані на боротьбу із злоякісними новоутвореннями.

З наукової школи Підвисоцького вийшли такі найбільш відомі учні, як І. Савченко, О.Богомолець, Л.Тарасевич, Ф.Омельченко, Д.Заболотний, В.Стефанський, А.Леонтович, В.Клименко, С.Щасний, І.Статкевич, які очолили як теоретичні кафедри навчальних медичних закладів, так і клініки, а Д.Заболотний та О.Богомолець стали академіками і очолювали Академію наук України.

Видатний1 фізіолог ХХ століття, лауреат Нобелівської премії 1904 року Іван Павлов сказав: «Озброєний сучасними методами дослідження, літературно освічений, захоплений і захоплюючий інших, він, природно, став тут центром наукової школи, де панувало велике піднесення і звідки опісля з'явилися видатні діячі медичної науки».

Помер Володимир Підвисоцький 22 січня 1913 року.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України