У дохристиянських звичаях Стрітення (Стрічення) здавна сприймається як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє». У церквах цього дня святять воду і свічки. Коли люди приходили з церкви в день Стрітення, то запалювали свічку, «щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив». Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

Це те, що ми знаємо про свято в народно-побутовому значенні.

Професор, доктор богослов’я, лектор Товариства «Знання» України Віктор Веряскін в лекторії «Трибуна вченого» детально розповів про духовне значення Стрітення.

Ведучий - голова правління Товариства «Знання» України, президент Університету сучасних знань, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України Василь Кушерець.

Свято Господнього Стрітення започатковане в Єрусалимі в другій половині IV ст. Відзначають його на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527—565) він набирає особливого значення.

Це свято має багато богословських відтінків. Саме про це й розповів В.О. Веряскін.

Прес-служба правління Товариства «Знання» України

12.02.2018 р.