Продовольча безпека України

в умовах системних загроз і катаклізмів

1. Критерії оцінки продовольчої безпеки

Для початку дамо тлумачення цієї проблеми на прикладі роботи С. Бекенова "Критерії й оцінки продовольчої безпеки".

Стан продовольчої безпеки населення оцінюється широким спектром показників. Якщо на початковому етапі це були середньодушові доходи населення, перехідні залишки продовольчого зерна (спочатку на рівні 20%, а потім 16% від загального річного споживання), то тепер критерії розширилися і стали складнішими.

До сучасних критеріїв продбезпеки відносяться:

  • частка витрат на продовольство в загальних витратах окремих груп населення,

  • територіальна доступність продуктів (вимірюється шляхом порівняння рівня роздрібних цін на однакові товари в різних регіонах країни),

  • рівень "зручності" продовольства (частка в споживанні сучасних продуктів, які знижують втрати і економлять час роботи в домашньому господарстві),

  • ступінь "натуральності" і доброякісності продуктів,

  • вплив якості продуктів на стан здоров'я і тривалість життя, у тому числі продуктів, отриманих за допомогою методів генної інженерії та біотехнології.

В узагальненому вигляді оцінка стану продовольчої безпеки населення визначається:

  • фізичної доступністю продовольства, під якою розуміється наявність продуктів харчування на всій території країни у будь-який момент і в необхідному асортименті;

  • економічної доступністю продовольства, яка полягає в тому, що рівень доходів незалежно від соціального статусу і місця проживання громадянина дозволяє йому купувати продукти харчування, принаймні, на мінімальному рівні споживання;

  • безпекою продовольства для споживачів, тобто можливістю запобігання виробництва, реалізації та споживання неякісних харчових продуктів, здатних завдати шкоди здоров'ю населення.

Продовольча безпека держави буде досягнута, якщо:

  • населення країни забезпечено екологічно чистими, корисними для здоров'я продуктами харчування вітчизняного виробництва за науково обґрунтованих норм з урахуванням статі, віку, умов праці, природно-кліматичних умов і національних традицій;

  • ціни на базові продукти харчування доступні всім громадянам, багатодітним сім'ям і пенсіонерам незалежно від національної приналежності та професії;

  • створені стратегічні запаси продовольства на випадок стихійних лих, війни чи інших надзвичайних обставин. Цей запас дозволить уникнути голоду в країні при введенні нормованого розподілу продуктів протягом не менше п'яти років (У США і Швейцарії, наприклад, створений запас зерна і продовольства на цей термін. Як відомо, за порадою біблійного Йосипа в древньому Єгипті був створений запас продовольства, який дозволив уникнути голоду протягом семирічної засухи);

  • агропромисловий комплекс, рибне і лісове господарство розвиваються стійко і мають резерви, що дозволяють нарощувати виробництво продовольства для збільшення запасів і на випадок надання продовольчої допомоги іншим країнам, яких спіткали стихійні лиха або війни;

  • наука знаходиться на рівні найвищих світових досягнень і забезпечує всі сфери життєдіяльності новітніми зразками техніки, технологіями, підтримує і покращує генофонд тваринництва і рослинництва і дає достовірні прогнози розвитку суспільства на перспективу.

  • природоохоронна і природовідновлювальна політика і практика забезпечують збереження і поліпшення середовища перебування.

Продовольча безпека буде досягнута частково, якщо:

  • населення країни забезпечено продуктами харчування вітчизняного виробництва не менш ніж на 85% і ці продукти є екологічно чистими та корисними для здоров'я (цей норматив близький до прийнятого міжнародної продовольчої організацією (ФАО));

  • ціни на ці продукти доступні основній масі трудового населення країни;

  • стратегічні запаси продовольства обмежені і не забезпечують стабільне постачання населення у разі виникнення надзвичайних обставин;

  • виробничі потужності дозволяють нарощувати випуск продовольства;

  • науково-технічна база відстає від рівня вищих світових досягнень, але розвивається.

Продовольча безпека країни під загрозою, якщо:

  • населення країни забезпечено екологічно чистими і корисними продуктами харчування вітчизняного виробництва до 60-80%;

  • ціни на ці продукти основній масі населення не доступні;

  • стратегічні запаси продовольства виснажені або відсутні;

  • виробничі потужності не дозволяють нарощувати випуск продовольства.

В Японії з кінця 50-х років ХХ ст. використовують показник "самозабезпеченість продовольством". Її коефіцієнт був розрахований офіційної японської статистикою як відсоткове співвідношення між вартістю створеної і спожитої в країні продовольчої продукції.

Згодом з'явилися ще два методу підрахунку:

  • на базі енергетичного змісту харчування населення (у цьому випадку за вихідну точку не береться вартість виробленої та спожитої продовольчої продукції, а кількість її калорій);

  • на базі так званих первинних калорій (в цьому випадку спеціально враховується кількість калорій в кормах, необхідних для виробництва продукції тваринництва).

Після 1960р. коефіцієнт самозабезпеченості продуктами харчування знижувався: 1960 р. - 93%, 1965 р. – 88%, 1970 р. – 83%, 1975 р. - 79%.

За цим показником Японія значно відрізняється від ряду інших високорозвинених країн, особливо від держав-імпортерів продовольства, де він або відносно стабільний (Італія), або зростає (Англія, ФРН, Голландія).

З урахуванням наведених вище показників, пропонуємо доповнити список критеріїв оцінки продовольчої безпеки показником "коефіцієнт продовольчої залежності" К.

При його розрахунку рекомендується використовувати наступну формулу:

К = І/П,

де І - обсяг імпорту цієї продукції,

а П - обсяг потреби країни в даній продукції.

При цьому можуть бути виділені три рівня продовольчої залежності:

  • якщо коефіцієнт продовольчої залежності знаходиться в межах від 0,1 до 0,2, то рівень продовольчої залежності безпечний;

  • якщо коефіцієнт продовольчої залежності знаходиться в межах від 0,25 до 0,3, то рівень продовольчої залежності пропонується назвати пороговим;

  • якщо коефіцієнт продовольчої залежності вище 0,5, то рівень залежності небезпечний.

Цей показник актуален для країн з перехідною економікою у зв'язку з тим, що імпортна експансія в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі призвела до витіснення з ринку власних виробників.

Так, за рахунок імпорту нині формується близько 40% продовольчих ресурсів Росії, а в Москві - 80%, в Казахстані - 35%, в Україні - 45% (і це в республіці, яка вважалася житницею колишнього СРСР).

У цих умовах основне завдання у вирішенні проблеми продовольчої безпеки - це стабілізація вітчизняного виробництва за умови державної підтримки.

Така необхідність підтверджується досвідом розвинених країн, де субсидії держави становлять значну питому вагу в доходах аграрного сектора.

Так, у США вони - 30%, у Канаді - 45%, Швеції - 59%, Японії - 66%, Фінляндії - 71%, Норвегії - 77%.

Крім заходів загальної підтримки сільського господарства, існують потужні системи зовнішньоторговельного регулювання та захисту вітчизняного виробництва, а також стимулювання експорту. Типово у цьому відношенні положення в Європейському Союзі, де природні умови для ведення сільського господарства не гірше, ніж у багатьох країн СНД.

Ще більш складний і високий рівень захисту вітчизняного виробника в країнах з великою різницею у природних умовах від країн-експортерів.

Цікавий в цьому відношенні досвід Японії. Собівартість сільськогосподарської продукції в цій країні внаслідок несприятливих природних умов велика і японське сільське господарство було б придушене протягом декількох років. Тому взятий курс на немитні заходи.

Найбільш важливий з сільськогосподарських товарів у цій країні - рис.

У Японії існує державно-корпоративна монополія на оптову торгівлю рисом. Корпоративні об'єднання по рису, що знаходяться під контролем Міністерства сільського господарства, виступають як єдиний торговець рисом і стимулюють внутрішню продуктивність за рахунок високих закупівельних цін, створюють резерви рису, забезпечують постачання їм країни і дозволяють відмовлятися від імпорту.

Таким чином, продовольча безпека - це забезпечення певного рівня вітчизняного виробництва: або повне самозабезпечення, або підтримка критичного мінімуму.

Критерії оцінки рівня продовольчої безпеки дозволяють встановлювати гранично-критичну межу продовольчої залежності від зовнішнього ринку.

  1. Технології досягнення багатокритеріальної продовольчої безпеки

Це - основне завдання влади і народу. Надаємо наш переконане бачення проблеми.

Зазначимо важливу істину і, якщо вона нами не зрозуміла, то в цьому витоки всіх бід України перехідного періоду.

Суть істини висловили в 1863 році (епоха з подібними нашої епохи ознаками і механізмами рішення) Кавелін і князь Васильчиков: "Все, що зроблене - це заслуга Уряду. Те, що треба зробити, жоден Уряд в світі не зможе зробити. Нехай воно буде премудрим. Це може зробити лише сам народ".

На жаль, народ залишився незадіяним (або невідомим) резервом не тільки Влади, але і всіх Партій.

Наші погляди та розробки, які стосуються проблеми продовольчої безпеки нашого народу, засновані на постулатах, що випливають із зазначеної істини:

  1. Орієнтація на сверхконцентрацию сільськогосподарського виробництва - це шлях в нікуди: занадто багато соціальних, екологічних, демографічних та ін. бід стоїть за нею.

  2. Без наукомісткого садибного высокотоварного проживання, без народжених і випробуваних в Україні ідей самокооперации, общинного самокредитования, биоземледелия не слід очікувати безпеки держави з обезлюдненными територіями і без інфраструктури підтримки трудової та економічної ініціативи народу.

  3. На теренах України повинен розвиватися спосіб життя і діяльності в гармонічному єдності «Природа - Людина - Громада».

Грунтуючись на цьому, пропонуємо варіант методики складання "технічного завдання" (ТЗ) на типову "соціально-техно-економічну" проблему в контексте продовольчої безпеки України, яка повинна бути в основі Програми модернізації та підвищення конкурентоспроможності продовольчого комплексу країни (великого і товарного сімейного).

Міждисциплінарний підхід і перспективні технологіїщо їого забезпечують,дозволяють:

    • Формувати алгоритмічне мислення, необхідне для синтезу системних рішень і швидких узгоджень між напрямками відповідальності;

    • Приступити до формалізації діяльності колективів і перейти до комп'ютерних технологій експертизи та прийняття глобально оптимальних мультікритеріальних рішень;

    • Нарощувати бази знань для інформаційного прогресу;

    • Залучати колективний і персональний досвід створення збалансованих (економічно, фінансово, соціально) Національної, Відомчих і Регіональних Програм.

  1. Комплекс пропозицій і можливих наслідків

для формування Програми

«ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ»

Представляємо початкову інформаційну матрицю як ілюстрацію можливих параметрів проблеми для формування рішень на рівні технічного завдання.

Ця матриця - для накопичення первинних пропозицій всіх фахівців з метою подальшої обробки і мультикритериальной комп'ютерної оптимізації прийнятого рішення з допомогою наших технологій.

Вузлові

проблеми

Деталізація

Причини,

наслідки

1. Матеріальні цілі програми

1.1. Щорічне гарантоване отримання продуктів біоактивного оздоровчого харчування;

1.2. Створення запасів продуктів харчування;

1.3. Резерв для стратегічного експорту;

1.4. Створення запасу:

  • Насіння елітних сортів рослин,

  • Сперми тварин і птиці,

  • Моторного палива та мастил,

  • Біомінеральних добрив з мікроелементами,...… ...

1.5. Державні дії і стимули для отримання продуктів оздоровчого харчування з підвищеними:

  • Енергетикою, Біоактивністю, смаковими якостями,

  • Зовнішньою привабливістю, екочістотой та ін.

* адаптація до глобальних змін клімату,

* зростання світової потреби в продуктах оздоровчого харчування,

* екокатастрофи,

* стимулювання науки, технологій, енергетики,

* імідж держави з наукомістким с/г,

* випуск нових продуктів харчування

2. Соціально-екологічні цілі

2.1. Зняття проблеми "Доступне і якісне харчування",

2.2. Фундаментальне рішення демографічних проблем,

2.3. Стратегічні можливості в Світі,

2.4. Психологічне і генетичне оздоровлення народу,

2.5. Розвиток наукової, технологічної та ін. інфраструктури держави

Достаток якісного харчування - основа стабільності і прогресу.

Голодні слов'яни - це особливе "досягнення" влади

3. Проблеми спеціалізації

і сортаменту

3.1. Регіональна спеціалізація великотоварних кооперативних і приватних господарств,

3.2. Регіональна спеціалізація державних науково-дослідницьких і селекційних станцій,

3.3. Регіональна спеціалізація державних і приватних переробних виробництв, баз довгострокового зберігання

Це - основа

дешевого товарного наповнення

5. Науково-

Технологічний супровід

І розвиток

5.1. Відділення НАНУ і УААН за продбезпеки,

5.2.Непрерывные національні і регіональні конкурси,

5.3. Створення регіональних інформаційно-технологічних Центрів розвитку с/г середовища і технологій,

5.4. Створення с/г екологічно чистих рекреацій для відтворення реліктової родючості ґрунтів, рослин, тварин,

5.5. Безперервний розвиток енергозабезпечення с/г виробництва і сімейного життя за рахунок поновлюваних джерел (постійний Президентський конкурс),…

Монополізм "офіційних вчених" - небезпечна тенденція.

Необхідно створити простір для народної ініціативи, передусім в енергетиці і продовольстві

6. Проблеми транспорту, будівництва і механізації

6.1. Мінітехніка з новими двигунами для дрібного і середнього товарного виробництва,

6.2. Інфраструктура енергоавтономного виробництва екочистых будівельних матеріалів,

6.3. Нові транспортні засоби з мінімальним споживанням палива …

Вимагає лише формування вектора цілі для населення і бізнесу

7. Проблеми технологій переробки та збереження

7.1. Національний конкурс технологій,

7.2. Інформаційно-технологічний Центр координації галузі розвитку,

7.3. Енергонезалежні технології – постійнийконкурс

Конкурс дає мотивацію

8. Фінансово-кредитні проблеми і мотивація

8.1. Конкурс пошуку механізмів самофінансування регіонів і громад у проблемі сучасного с/грозвитку,

8.2. Відродження національної системи Кредитних Товариств і Банків,

8.3. Стимули для відродження поселень німців, греків та ін. З програмами підтримки урядів їх історичної батьківщини,

8.4. Міжнародні конкурси комплексного розвитку галузей с/г в регіонах країни з повним державним правовим супроводом,

8.5. Розробка переліку с/г об'єктів та виробництв з гарантованим держзамовленням,

8.6. Запуск Програми створення екогеліопоселеньдля військових запасу з метою вирощування біоактивної продукції для Армії, дітей, Держрезерву …

При існуючій системі поглядів необхідні гігантські кредити.

Правове поле не заважає прогресу. Заважає відсутність інфраструктури розвитку, яка мотивує потрібний вектор розвитку.

Вектор формується Президентом, Урядом і міждисциплінарної наукою

9. Проблема кадрового забезпечення і супроводу

9.1. Створення системи і методики підготовки керівних і наукових кадрів галузі "Продовольча безпека" у складі команд,

9.2. Енергонезалежні, екочисті рекреаційні регіональні спеціалізовані науково-виробничі та навчальні господарства по вирощуванню біоактивних продуктів харчування,

9.3. Міжвузівський факультет підготовки команд місцевого розвитку

Система не вимагає 80% службовців. Існуюча підготовка кадрів потребує кардинальних, але доступних змін. Потрібна підготовка не окремих кадрів, а команд

10. Екологічні

проблеми

10.1. Система інформаційного забезпечення, фінансової та технічної підтримки екочистіх господарств приватного та громадського секторів,

10.2. Сертифікація полів і територій для створення рекреаційних територій екочистого с/г виробництва,

10.3. Принципово нові системи та засоби оперативного електронного тестування продукції

Це абсолютно реально і може поліпшити стан справ

11. Селекційнаробота

11.1. Персоніфікована конкурсна програма і мережа державних станцій і лабораторій по проблемі,

11.2. Міжнародна (в рамках ООН) програма селекційних робіт для України,

11.3. Банки насіння, сперми і база відновлення видів і сортів,

11.4. Енергоавтономни ГеліоКліматрони,

11.5. Пермакультура і її адаптація до умов регіонів.…

Є прискорені методи селекції. Країна може заробляти на новому

12. Мікро-

біологічна експертиза і сертифікація

12.1. Створення бази оперативного мікробіологічного аналізу та сертифікації продукції для фірмового збуту допущених підприємств до поставок харчування в стратегічний запас.

12.2. "Державний постачальник України",…

Цього немає, тому що ніхто не може вирощувати дешеву біоактивнупродукцію.

13. Мікро-

біологічнийзахист

13.1. Державний конкурс на створення тематики робіт і технологій центральних і регіональних Центрів по екочистоиу захисту рослин і тварин

 

14. Проблеми монополізму, конкурсності і конкурентно-

сті

14.1. Спеціалізація періодичних видань з проблем товарного виробництва с/г продукції,

14.2. Безперервна система конкурсів по проблемі,

14.3. Система державного і регіонального дублювання, принципово нові: штатне наповнення організацій і науково-дослідницьких венчурних структур, персоналізація успіху і поразок,

14.4. Правові норми відповідальності за монопольні дії та сприяння їм,

14.5. Система електронних бірж товарів, послуг …

Конкурси стали "приватизованими"

і нічого не вирішують

15. Юридична та фізична безпека

15.1. Система державного комплексного страхування с/г виробництва і збуту,

15.2. Виробництво та обслуговування комплексів електронної охорони територій і периметрів великих господарств,…

На напрямку 15.2 Держава може заробляти (наша розробка та гарантія)

16.Встановлення безперервних зв'язків і кооперації

16.1. Інформаційна мережа комплексного забезпечення та обміну на базі INTERNET,

16.2. Міжнародні спеціалізовані та комплексні інформаційно-технологічні та збутові центри,

16.3. Міжрегіональні центри системного розвитку територій

Свобода інформації повинна бути в області знань, збуту і розробок

17.Оновлення стратегічних запасів

17.1. Система державного використання і аукціонного продажу елітних продовольчих запасів

Нинішні розуміння і дії в галузі - причина втрат

18. Цілорічне вирощування біоактивних продуктів харчування

18.1. Система приватних і державних енергозалежних ГеліоГосподарств закритого і вкриваючого підігрівного ґрунту.

18.2. С/г концесії для вирощування продуктів в Південній Півкулі на взаємовигідній основі

Ця можливість з мінімальними витратами веде до здорового монополізму через спеціалізацію

19. Адаптація держ-

управління, науково-технологічних організацій під проблему

Немає більш важливої проблеми для нації, ніж продовольча безпека.

Державність тримається на природного можливості кожної родини прогодувати себе в будь-яких умовах.

 

20.Залучення громадських організацій та конфесій для вирішення проблеми

20.1 Формування Загальнонаціональної Економічної Ідеї, пов'язаної з проблемами: сім'ї, садиби, продовольства, приватної ініціативи.

20.2. Відтворення монастирських господарств - ключова необхідність примирення конфесій та їх суспільної корисності.

20.3. Створення загальнонаціонального союзу всіх сил по відтворенню садибної товарної України - основи її стабільного прогресу.

Ця Ідея - синхронізуюча сила для доступного розуміння життя людини.

Президент і Патріархи повинні підтримати і очолити

Та ін. з використанням знань і досвіду

довільної кількості експертів з проблеми і сотень її складових