В останні дні вересня та в жовтні в Україні тривали заходи, присвячені пам’яті розстріляних та замучених жителів Києва – хворих психлікарні, євреїв, а також полонених німцями червоноармійців у Бабиному яру, що в м. Києві Відтоді минуло 75 років.

Про ті страшні, дні, які не маємо забувати, і які ніколи не можуть повторюватися, йшлося на зустрічі голови правління Товариства «Знання» України», доктора філософських наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, президента Університету сучасних знань Василя Кушерця.

У Бабиному Яру загинуло до ста тисяч осіб, серед них більша частина єврейської національності. Відбувалося жахливе. Людей через встановлений пропускний пункт проходило по 40 осіб, яких зганяли на край яру, і там розстрілювали з кулеметів. Аби звуку не було чути, голосно грала музика, над яром кружляв літак. Серед розстріляних була відома громадська діячка, поетеса Олена Теліга та її чоловік та багато інших патріотів міста.

Учений секретар Товариства «Знання» України заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників Василь Василашко поділився спогадами про роки війни, коли і в його рідному селі розстрілювали євреїв, як його сусідка врятувала єврейку Рузю, сховавши в кукурудзі, а потім переховала її в лісі. Він прочитав сій вірш про цю подію.

Прес-служба правління Товариства «Знання» України

06.10.2016 р.