9 листопада 2022 року в приміщенні Товариства «Знання» України відбулося засідання «круглого столу: «День української мови та писемності». В програмі якого було презентовано мистецький проект «Логос» за участю кінорежисера Дмитра Ломанчука.
На «круглому столі» всебічно обґрунтовувалося значення української мови, як чинника утвердження українського соціального простору та зміцнення Української держави.
Як стверджується у Біблії, спочатку було слово (Логос) і слово (Логос) було у Бога. Це означає, що слово (Логос-слово) є причиною всього. Воно є невидиме, яке творить видиме.
Мова, слово, мовлення, логос, роздум, інформація – мають своєрідну силу, які трансформуються у діях.
В поняття мови входять також висловлення, судження, смисли. В кожній із них закладена також внутрішня інформаційна енергія, яка формує цілі та їх рішення людини, а також різних інституційних суб’єктів.
Для українців українська мова – це засіб створення української соціальної дійсності.
Вона формує українську душу та український дух, українську свідомість, яка трансформується через писемність. Мова – чи не найбільша наша цінність. Якщо не збережемо українську мову – не збережемо Україну, а отже, і себе в чужій для нас державі.
Наш досвід показує, що інша мова творить зовсім іншу культуру та іншу свідомість. Вона формує розколоту свідомість, яку, як і розтрощений глечик, важко зліпити до купи.
Нині московсько-рашистська мова для всього світу сприймається як брехлива та брутальна мова, яка ще й відгонить запахом крові, до пролиття якої вона увесь час закликає.
Відповідно її змісту, вона породжує брутальну та брехливу дійсність з «окопно-пакувальною» свідомістю тобто з домінуванням старих лекал в соціальних перетвореннях та «ховрашиним» (з розтаскуванням спільного достатку) світоглядом.
Нині без зайвих дискусій українське суспільство налаштоване на відмову від російського: мови, культури, зв’язків тощо. Про це свідчить загальнонаціональне опитування, яке проведено в серпні 2022 року в умовно безпечних регіонах України – фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Згідно його даним більшість українців підтримують дерусифікацію.
Звичайно, є й ті, які проти, але вони поки-що принишкли, та ті, які хочуть певних компромісів і тяжіють до цінності «руського міра», не усвідомлюючи що цей «мір» використовує все, чим володіє у своїх імперських інтересах. Але, загалом, ситуація розв’язується на користь заперечення російської культури, як такої та російської мови.
Звичайно, багато хто з нас виріс на російській культурі, та прихильність до неї дуже ослабла, але ще не щезла зовсім, але всі ті, хто вболіває за Україну – ненавидять росію.
Загалом увесь світ, майже всі його держави чітко бачить, що безглуздо «гратись в одній пісочниці» з російським «ведмедем». Його потрібно ізолювати, доки він не полишить свої звірині забаганки.
Перед нами постають також великі питання: коли і як повернемо Донбас і Крим? Актуальним для нас залишається запит, на повернення на наш бік тих, хто вісім років були під тиском росії? Якими засобами удосконалити духовні сили людини та її розум? Як донести до просвітленого розуму, концентруючись на силі та привабливості нашої мови? Адже всі знають її значущість та лагідність. Її ще називають лебединою, журавлиною, солов’їною, калиновою, ласкавою, медовою…!
То ж Товариству «Знання» України, опираючись на ресурсність нашої мови, потрібно відповідально готуватись до вимогів сьогодення!
Василь КУШЕРЕЦЬ
