Бузук Петро (р.н. 1891), визначний український лінгвіст, професор Одеського університету, пізніше директор Інституту мовознавства Білоруської академіїт наук. Після перших праць із загального мовознавства, що мав компілятивний характер і психологічну настанову, перейшов до дослідів українсько-слов’янської мови (маріїнське євангеліє), праць із слов’янської порівняльної граматики. Досліджував староукраїнські пам’ятки, білоруські і українські говірки, дав нарис українсько-білоруськоих і українсько-молдавських мовних взаємин. Виступав також як білоруський критик і письменник (псевдонім Росіч), зокрема популяризував у Білорусії українську літературу. Після арешту в 30-их роках даних немає.

Василевський Степан (р.н. 1900), мовознавець, активний у період боротьби з соціалізмом, автор статей з мовознавства. З 1932 року керівник словникового відділу Інституту мовознавства АН УРСР, співредактор русифікаційного Російсько-українського словника (1937) і термінологічних бюлетеней. Засланий 1937 р.

Вороний Віктор (р.н. 1892), математик і педагог, з 1920 р. викладав у Полтавському інституті народної освіти, автор праць з методики викладання математичних дисциплін. У 1929 р. був заарештований і висланий з України.

Ганцов Всеволод (р.н. 1892), визначний мовознавець, професор, науковий співробітник ВУАН у Києві, співредактор академічного Словника української мови 1924-1932 рр. На процесі СВУ 1930 р. засуджений на 8 років ув’язнення, після чого відомостей про нього немає.

Герасимович Борис (р.н. 1889), астрофізик, в 1920-30 рр. проф. Харківського інституту народної освітии, університету і Геодезичного інституту розвідки з будови зірок і зоряних спектрів, дослідження змінних зірок. Працював в американських обсерваторіях; з 1933 р. директор Пулковської обсерваторії. У 1937-1938 рр. репресований, подальша доля невідома.

Глушко Сильвестр (р.н. 1896), історик України зі школи М. Грушевського, науковий співробітник Інституту історії ВУАН. 1934 р. заарештований і засланий до Комі, там загинув у часи «єжовщини».