Михайло Каша (5.12.1920 – 12.06.2013) - засновник і співзасновник сучасної фото фізики і фотохімії, квантової хімії і електронної спектроскопії, чиї роботи стали необхідними для розуміння фундаментальних основ життя.

Народився у грудні 1920 року у штаті Нью-Джерсі в сім’ї українських емігрантів. Початкову освіту здобув у школі при українській церкві. Згодом йому, єдиному з родини і , мабуть, з поміж усіх українців містечка Елізабет того часу, вдалося одержати подальшу освіту. Батько погодився , що син навчатиметься на електрика – досить потрібну на той час професію. Пізніше хлопцеві запропонували роботу техніка в лабораторії хімічної фірми «Мерк», яка спеціалізувалася на синтезі синтетичних аналогів природних біологічних речовин. Працюючи в лабораторії, Михайло їздив на лекції в технічному університеті, який згодом і закінчив. Отримав диплом бакалавра, став аспірантом у одного з найвідоміших хіміків того часу –Гільберта Льюїса. Після Другої світової в січні 1945 року захищає дисертацію на тему: «Триплетні стани органічних молекул» У 1960 році в штаті Флорида створює наукову інституцію, яка об’єднує фізичний, хімічний і біологічний факультети державного університету Флориди – Інститут молекулярної фізики. Вчений пояснює фотосинтез, започатковує нову галузь науки – фізики перенесення протона у збудженому стані, досліджує флавоніди.

Він завжди пам’ятав свої рідні краї, зберіг мову свого дитинства – лемківський діалект, знав добре польську, російську, цікавився працями українських учених. М. Кашу обрано іноземним членом Національної Академії наук України .

На схилі свого життя його захопило бажання пізнати природу північного сяйва. Вчений пов’язував цей процес із утворенням активних форм кисню, що об’єднуються в димери, і є причиною світіння.

Помер Михайло Каша у віці 92 роки.

Віктор Буняковський (16.12.1804 – 12.12.1889) – «Відомий математик-українець, після навчання в Парижі – професор у різних високих школах у Петербурзі (з 1826) З 1864 – віце-президент Російської Академії наук, автор понад 100 наукових праць. Майже всі французькою мовою. Головні праці Буняковського: «З теорії чисел і з теорії ймовірностей», всесвітньо відома книга «Основи математичної теорії ймовірностей» (1846). «Про ймовірність кількости контингентів російської армії 1883-85 рр.». Буняковський винайшов планіметр, пантограф, прилад для додавання квадратів». Це з «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича. В УРЕ він значиться як російський математик, академік Петербургської АН (з 1830), її віце-президент (1864-89).

Народився Віктор Буняковський в містечку Барі Могилівського повіту Подільської губернії (нині районний центр Вінницької області).