Юрій Гогоці – всесвітньо відомий український науковець. Саме його команді вдалося відкрити новий вид наноматеріалів – максен. Спектр застосування настільки широкий, що науковці досліджують, у якому саме напрямку їм піти.

Максени можна використовувати для зберігання енергії, знищення ракових пухлин та навіть очищення води на молекулярному рівні. Час покаже, що з цього найбільше зацікавить промисловість. Однак ліцензію на застосування максенів уже придбала міжнародна компанія.

Останні декілька років українець завідує хімічною лабораторією Дрексельського університету у Філадельфії. Робочий день триває 14, а то й 16 годин, а прокидається вчений о шостій ранку, аби оперативно відповісти на мейли. Він також встиг попрацювати у багатьох країнах, зокрема, Німеччині, Норвегії, Японії, США. Нині у його щоденнику розписані перельоти між топовими лабораторіями світу.

Щонайменше 100 наукових робіт Гогоці цитували інші науковці сотню разів. Не всі нобелівські лауреати мають такий показник.

Юрій Гогоці зізнався, експерименти з вуглецевими матеріалами та написання статей – це лише половина його обов'язків. Решту часу займає організаційна діяльність. Університет Дрекселя практично не фінансує їхню діяльність. Тому саме він повинен писати заявки на гранти, спілкуватися з приватними компаніями чи фондами, аби щороку знаходити щонайменше півтора мільйона доларів на подальші дослідження.

За його словами, цим мали б займатися й українські науковці, адже в міжнародних фондах правила відбору рівні для усіх учасників і не важливо, звідки надійде заявка. До прикладу, зараз його лабораторію підтримали гранти з Катару, Саудівської Аравії та Ізраїлю. І байдуже, що ці країни не мають між собою дипломатичних відносин. Ведеться співпраця й із лабораторіями Китаю та Південної Кореї (Дж. : Наші перші, 24.01.2019).