У Росії «імперці» на кшталт публіциста Олександра Проханова всупереч волі таких росіян, як протоієрей Правдолюбов, силкуються канонізувати Йосипа Сталіна.

Дав церкві жить, як лиш не зміг убить,

А як «звільняв» народи й від свободи!..

То ж чи його, вождя всіх бід, святить,

Його ГУЛАГу пам’ятники зводить?

Хіба і попри жертв незнаний жах

Припишуть всенародну Перемогу

Тому, хто був з народом на ножах,

Щоб сталінам новим світив дорогу?..

Аж Грозний обізвався з пекла: — Ви

Й мене святіть! — І я вогнем-залізом

Мав перемог не менше для Москви —

І сина, й братній Новгород зарізав!

— І я — святий! — почувся з пекла щем. —

Я церквою й без патріарха правив,

А з обер-прокуром і мечем.

Теж сина вбив, Полтаву закривавив...

Взяла підступно Хортиці вали,

Та хоче в рай цариця, аж завила:

— Щоб на Неві ломилися столи,

Я хлібний край дощенту уярмила!..

Примовк Ілліч, бо чи простять, як зміг

До краю розвалить «тюрму народів»,

Народи ж «з правом виходу» запріг

В такий Союз, з якого вийшли згодом...

Отож чи німбом замініть,

Чи замініть Пандори скриньку раєм,

Чи дідька в Сталіні таки святіть,

Як сатану в святі Бог не вертає?...

Василь ВАСИЛАШКО

Київ