28 грудня 1866 року народився видатний учений, епідеміолог, мікробіолог, творець наукової школи, академік АН СРСР, президент АН УРСР Данило Заболотний.

За наукову роботу "Мікроби снігу" йому присвоїли ступінь магістра природничих наук. Того ж року Данило Кирилович вступив на третій курс медичного факультету (кафедра загальної патології) Київського університету Св. Володимира. Тут він навчався упродовж 1891-1894 pp. На той час кафедрою загальної патології керував В.В. Підвисоцький. 1893 р. Д.К. Заболотний разом з І.Г. Савченком і О.В. Леонтовичем поставив на собі небезпечний для життя дослід з ентеральною вакцинацією проти холери.

Завдяки цьому досліду вперше було доведено можливість протихолерної імунізації гастроентеральним шляхом і встановлено роль бацилоносійства у розповсюдженні холери.

Данило Кирилович брав участь у багатьох експедиціях у місця спалахів інфекційних хвороб: побував Одесі, Астраханській губернії, Індії, Монголії, Китаї, Персії, Шотландії, Марокко. Він був одним із кращих у світі знавців епідеміології чуми. Д.К. Заболотний значною мірою сприяв остаточному викоріненню чуми в Росії, був організатором та першим директором (з 1928) Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, який зараз носить його ім'я, президентом Академії наук УРСР. Опублікував понад 150 наукових праць.

Помер Д.К. Заболотний 16 грудня 1929 р. на 62-му році життя.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України