Пачоський Йосип (Йосиф, Юзеф) Кіндратович (08.12.1864, с. Білгородка Заславського пов. Волинської губ., тепер Ізяславського р-ну Хмельницької обл. – 14.02.1942, м. Сєрослав, Республіка Польща) – учений-ботанік, зоолог.
Народився в дрібній шляхетській сім'ї. Навчався в Рівненському реальному училищі, пізніше – в Уманському училищі землеробства й садівництва. У 1894 р. закінчив Київський університет. У 1888 – 1894 рр. працював лаборантом у ботанічному саду Київського університету; водночас брав участь у ботанічних експедиціях до причорноморських степів, нижніх течій Дону та Дунаю, Криму, Кавказу, Калмицького краю.

З 1918 р. – професор ботаніки Херсонського політехнічного інституту; у 1922–1923 рр. – завідувач ботанічного відділу всесвітньо відомого заповідника «Асканія-Нова». Цей унікальний біосферний заповідник своїм народженням завдячує вченому: саме за його порадою барон Фальц-Фейн у 1898 р. залишив незайманими дві ділянки цілинного степу, які й стали основою «Асканії-Нової».
У 1923 р. Й. Пачоський виїхав до Польщі; у 1923 – 1928 рр. він – перший директор і керівник науково-дослідної роботи заповідника «Біловезька пуща», з 1925 р. – професор кафедри систематики й географії рослин природничо-історичного факультету Познанського університету (з 1928 постійно жив у м. Познань, Польща). З 1931 р. – на пенсії, жив у м. Сєрослав (Польща); з 1938 р. – заслужений професор Познанського університету. Помер від паралічу серця; похований у с. Люсове поблизу м. Сєрослав (у 1959 його прах перепоховано в м. Познань).
Працював у галузі флористики, систематики та географії рослин.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України