Микола Світальський – видатний геолог, народився 12 грудня 1884 року на хуторі Рогізному на Сумщині. Навчається у Петербурзькому гірничому інституті. З 1926 року працює заступником директора Геологічного комітету, керівником відділу монографічного опрацювання, завідувачем Геологічного музею. Пише серію ґрунтовних праць, присвячених корисним копалинам Східного Сибіру.

30 жовтня 1930 року вченого обирають дійсним членом ВУАН за спеціальність «петрологія, петрографія та корисні копалини».

З 1934 року він очолює комісію з присудження вчених ступенів, його призначають директором Українського науково-дослідного геологічного інституту ВУАН. А 11 квітня 1935 року Миколу Світальського затверджують членом Президії і другим віце-президентом ВУАН, його обрано членом Російського мінералогічного товариства дослідників природи при Ленінградському університеті та членом технічної ради гірничої секції Діпромезу.

15 вересня 1937 року був розстріляний як керівник «української філії фашистської терористичної і шпигунської організації серед геологів».

Тільки в жовтні 1957 року вирок Верховного Суду СРСР був скасований, а Миколу Гнатовича реабілітовано посмертно.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України