Народився Володимир Григорович 24 грудня 1931 року в с. Рожни Київської області.

Творчий шлях В. Г. Литовченка розпочався у 1955 р. на посаді старшого інженера наукової лабораторії напівпровідників при радіофізичному факультеті Київського університету. У 1956 р. він вступає до аспірантури Інституту фізики АН УРСР, а після її закінчення працює молодшим науковим співробітником лабораторії поверхневих явищ. У 1960 він був переведений у щойностворений Інститут фiзики напівпровідників АН УРСР, де і працює по сьогоднішній день. В Інституті він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до керівника відділення "Фізика поверхні та мікроелектроніка". У 1961 р. захистив кандидатську, а в 1971 – докторську дисертацію.

У 1974 р. йому присвоєно наукове звання професора, а в 1985 – обрано член-кореспондентом НАН України.

Розпочавши систематичні дослідження фізичних явищ, які протікають на поверхні напівпровідників, В. Г. Литовченко став одним з фундаторів і лідерів української школи фізики поверхні твердого тіла і мікроелектроніки. З 1962 р. під його керівництвом в Інституті фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України почав інтенсивно розвиватися новий напрям у галузі твердотільної мікроелектроніки і фотоелектроніки МДН-систем. Були створені фізичні моделі цієї багатофазної шаруватої структури, виявлено ряд фізичних явищ, характерних для таких систем, в тому числі конденсацію екситонів на межах поділу, ефект планарного гетерування тощо. Проведені під керівництвом В. Г. Литовченка теоретичні та експериментальні дослідження напівпровідникових шаруватих структур, які широко застосовуються в інтегральній мікроелектроніці, відкрили якісно нові можливості вивчення не тільки штучно створених шаруватих систем зі складним профілем потенціального рельєфу, наприклад прихованих шарів, а і досить поширеного у природі класу кристалів з природною шаруватістю. На цій основі були пояснені особливості багатьох знайдених вперше ефектів у шаруватих системах. Широта наукових інтересів Володимира Григоровича визначила багатогранність його дослідницької діяльності. Логічним розвитком досліджень поверхні напівпровідників став виконаний разом з учнями великий цикл робіт, присвячений явищам квантування енергії носіїв та переносу електронів і дірок у поверхневих каналах (так звана нанофізика). В. Г. Литовченко також розроблена система по визначенню параметрів крісталічних тіл (аналогічна системі елементів Менделеєва).

В. Г. Литовченку належить ряд фундаментальних фізичних результатів. Ним вперше експериментально виявлено ряд нових ефектів, таких, як поверхнева люмінесценція в напівпровідниках (1974), підсилене планарне розширення нерівноважної двовимірної електронно-діркової плазми (1983), підпорогове стимульоване випромінювання у двовимірних квантоворозмірних гетероструктурах (1996), розщеплення зон у матеріалах з нульовою забороненою зоною при зв'язуванні точкових дефектів та ін.

Останніми роками у дослідженнях В. Г. Литовченка важливе місце займають оптичні та електричні явища в алмазоподібних вуглецевих плівках. Розробка теоретичних фізичних моделей матеріалів на основі вуглецю дозволяє прогнозувати властивості нових перспективних матеріалів, зокрема твердіших за алмаз. Застосування алмазоподібних вуглецевих плівок дає змогу значно підвищити електронну польову емісію з напівпровідникових матеріалів. Цю наукову роботу Володимир Григорович проводить в активному співробітництві із зарубіжними колегами з США, Німеччини та Франції.

Велику увагу В. Г. Литовченко приділяє практичному застосуванню наукових ідей і досягнень. Створені ним і під його керівництвом численні наукові розробки у галузі інтегральної мікроелектроніки, фотоелектричних перетворювачів, сенсорних систем принесли йому заслужений авторитет серед провідних фахівців виробничої і інженерно-технічної сфери.

Володимир Григорович веде активну науково-організаційну роботу. Протягом 10 років він був заступником академіка-секретаря Відділення фізики і астрономії НАН України, зараз є заступником голови Наукової ради НАН України з проблеми "Фізика напівпровідників" і головою секції "Інтегральна електроніка" цієї наукової ради, головою секції "Електроніка і фотоніка" Українського комітету URSI, Презідентом Українського фізичного товариства, членом Українського відділення Міжнародного товариства оптичної техніки SPIE, членом Міжнародних електрохімічного та вакуумного товариства та ін.

Про високий міжнародний авторитет В. Г. Литовченка свідчить запрошення його до редакцій повідних журналів ("Український фізичний журнал", "Фізика і хімія твердого тіла", "Фізика напівпровідників, квантова та оптоелектроніка", "Photoelectronics") та програмних комітетів міжнародних конференцій. Як член редколегій багатьох періодичних видань, В. Г. Литовченко приділяє велику увагу доведенню до світової наукової громадськості надбань української науки. Володимир Григорович є ініціатором і бере активну участь у проведенні міжнародних та українських конференцій з фізики напівпровідників, в тому числі як член багатьох програмних комітетів, його регулярно запрошують відомі університети Західної Європи для виступів з науковими доповідями та читання лекцій. Володимир Литовченко близький друг і добрий порадник вчених Прикарпаття. За його підтримки і безпосередньої участі значно зріс науковий рівень досліджень з проблем напівпровідникового матеріалознавства, видається всеукраїнський журнал "Фізика і хімія твердого тіла", систематично проводяться міжнародні конференції з фізики і технології тонких плівок.

Проте не тільки наукові дослідження і розробки знаходяться у сфері постійного інтересу й уваги В. Г. Литовченка, він проводить також активну просвітницьку діяльність на ниві пропагування величних надбань української історії і культури, працюючи головою осередку товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка.

Наукова та науково-організаційна діяльність В. Г. Литовченка здобула заслужене визнання. Крім відмічених вище Державних премій, йому присвоєно почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки" (1992), він є лауреатом премії НАН України ім. К. Д. Синельникова (1996). Великий досвід, неординарний талант він повною мірою використовує для подальших досліджень.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України.