13 січня народився талановитий корабельний інженер, автор багатьох проектів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, видатний теоретик і практик військово-повітряного флоту, перший вітчизняний літун, який віддав своє життя підкоряючи «п'ятий океан» Левко Мацієвич. Водночас він був одним з найвидатніших українських діячів початку ХХ століття, одним із засновників й найактивніших членів Революційної української партії, був послідовним і переконаним українським самостійником.

Мацієвич вперше в світі запропонував і розробив проект цілком дієздатного авіаносця, на якому мало б бути 25 літаків, який мав би катапульту та гальмівну систему, що обмежувала б пробіг літака. Він віддає свій талант авіації та повітроплаванню.

Їде до Франції, тоді найпередовішої авіаційної держави світу, вивчає авіабудування, одержує диплом авіатора №178.
7 жовтня 1910 року під час польоту на висоті 500 метрів «Фарман-ІV» почав розвалюватися на очах десятків тисяч глядачів, а сам летун – Мацієвич – випав зі свого крісла та впав на землю. Було йому тоді 33 роки. Ховав його весь Петербург. Поховано Левка Мацієвича на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Шендеровський Василь Андрійович,
доктор фізико-математичних наук,
професор, віце-президент
Українського фізичного товариства
та дійсний член Наукового товариства Шевченка;
Кушерець Василь Іванович,
доктор філософських наук,
професор, заслужений діяч науки
і техніки України,
голова правління Товариства «Знання» України