Не тільки в Товаристві «Знання» України, в Інституті філософіі, в Київському університеті імені Тараса Шевченка - скрізь, де працював Володимир Ілларіонович, а й у різних куточках України і за її межами багато хто знає і шанує цю непересічну особистість.
Мені пощастило - в часи перебування Володимира Іларіоновича на посаді декана філософського факультету в 1966 році я став студентом і навчався, за його директорства в Інституті філософії я захистив в 1991 році докторську дисертацію, в 2000 році за його рекомендацією був обраний членом НАН України, за його наполяганням ось уже два десятиліття є президентом Товариства «Знання» України.
Людина великого таланту, великої душі і щирості у відносинах до людей. Таким залишився в пам‘яті Володимир Іларіонович Шинкарук. Царство небесне, мій вчителю!
