В нашій країні 1 вересня для більшості громадян є великим святом. Люди розуміють, що хоча вони мають в основі тілесну біологічну природу, але духовно народжені від знання. І саме через знання самореалізуються.
Про значення знання в житті окремої людини свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного у світовому масштабі під керівництвом видатного вченого Пітіріма Сорокіна. Виявилось, що у своїх звертаннях до Бога, у молитвах люди чи не найчастіше просять просвітити розум.
Деякі сучасні філософські системи, які лежать в основі нашого світогляду, надають знанню онтологічного значення як творчому сущому першооснови людського буття. Згадаємо формулу Фіхте: «Божественне наявне буття за своїм змістом є знання. Тільки в ньому міститься світ і все суще». І справді, нині дійсність людині вдається осягнути здебільшого за допомогою теоретичних міркувань, а не досвіду взаємодії з емпірично наочними речами. Тому людство все більше призвичаюється визначати своє ставлення до світу, приймати доленосні рішення, спираючись на теоретичне розуміння реалій життя.
Ці тенденції посилюються в умовах побудови економіки знань, яка закладена в наших державних програмних документах, та переходу до суспільства знань. Тому у суспільстві домінуючими стають відношення до виробництва інформації і знання, а не відношення до засобів виробництва і речовинних багатств, як це було раніше. Знання, які давали і державі, і окремому індивідові силу, сьогодні трансформується в багатство, що і визначає напрямок сучасної цивілізації.
На геополітичній карті світу ці відношення стали особливо рел'єфними. Розвинуті країни, або «економічні оазиси» всередині них, є і будуть процвітати не в останню чергу за рахунок нееквівалентного обміну з країнами маргіналами саме на основі інформаційної та знаннєво-насиченої продукції.
Свіжим прикладом здійснення цього є умисне застосування механізму світової економічної кризи, в якій вбачаються контури інтелектуально насиченого, контрольованого проекту. Хіба можна, скажімо, вважати її результатом стихійної квазіемісії віртуальних фінансових інструментів, коли спеціалісти, деякі політики, аналітичні, консалтингові центри ще на початку нинішнього століття попереджали про неї, чітко усвідомлювали її підготовку певними силами, попереджаючи, що обсяг валютних операцій у 70 разів перевищує обсяг світового експорту товарів і послуг. Але саме в цей період було надане усіляке сприяння (кредитне, іпотечне тощо) середньому бізнесу для розвитку інноваційних проектів, які в період так званої кризи, змушені за копійки продавати перспективний бізнес інституційному інвесторові. За даними Бостонської консалтингової групи BCG (Boston Consulting Groop) під час нинішньої кризи багаті люди світу збільшили свої статки на 5% (до 109,5 трлн. дол.). На цій основі і здійснюється «перезавантаження» та переоснащення виробництва в тих же розвинутих країнах, які й надалі збережуть своє інтелектуальне та технологічне лідерство.
Фінансова криза довела всю псевдоістинність формули, що «ринки, які належать самі собі, не можуть працювати неправильно». Вільні ринки надсилають лише сигнали, необхідні урядам та установам, щоб діяти ефективно. Людство ще раз переконалося, що без інтелекту, морально-духовного імперативу, здорового скептицизму не можна створити розвинуту економіку. Відтак великого значення набуває принципово нове ставлення суспільства загалом і кожного його члена зокрема до знання та його інфраструктури, когнітивних інформаційних інституцій, інтелектуально насичених проектів і програм як основних інструментів соціального управління і формування в країні відповідного соціального ладу.
Ясно, що будь-якій державі сутужно в повній мірі забезпечити освітні і наукові потреби лише за рахунок бюджету. Але ж ми на порозі незворотних процесів. У нас у середній школі ми й так маємо в півтора разів меншу кількість навчальних годин, ніж в розвинутих країнах. Молодь зорієнтована на те, що треба бути спритною і успішною. Це автоматично веде до того, що прийдешнє покоління в сукупності не зможе освоїти навіть науково-технічні надбання попередніх поколінь.
Чому б не посилити вплив бізнесової складової на освіту, частка якої нині є надзвичайно малою, та не залучати інші фінансові джерела? Адже відомо, що тіньові кошти, які обертаються навколо освіти (батьківські фонди, консультації, хабарі тощо) за підрахунками економістів значно перевищують офіційний державний бюджет, виділений на освіту.
Уберегтися б нам від наївної та сліпої віри, від неправди життя, що ми спроможні швидко подолати освітянські проблеми лише за рахунок бюджетних коштів. Нам потрібне прозоре і чітке усвідомлення того, що у всі часи вкладання грошей в освіту дітей було і є чи не найефективнішим інвестуванням сім'ї і свого майбутнього.
Наше завдання – такі реформи, які підвищать рівень освіти, забезпечать її належне фінансування, дадуть змогу позбавитися програм, що не приносять очікуваних результатів. Для того, щоб наші діти були конкурентоспроможнішими у світі, нам потрібна строгіша і ускладнена програма з наголосом на математику, природничі науки, навички грамотності, а також необхідні збільшення кількості навчальних годин, рання дошкільна освіта для кожної дитини, щоб у школу дитина приходила вже підготовленою, щоб була об'єктивніша оцінка досягнень кожного учня, яка виходить з його успішності, для чого слід запрошувати на роботу і навчання прогресивніших директорів і професіональних вчителів.
Взагалі до сфери освіти мають безпосередню причетність майже 13 млн. співвітчизників. То ж ця галузь вимагає надзвичайно обережного до себе ставлення. Кожна непродумана і неперевірена інновація може привести до суттєвого зменшення найціннішого нашого ресурсу – освічених людей.
Торкаючись проблем освіти, як трансляції знань, не можна обійти проблеми поширення знань серед дорослих, їхньої освіти, просвітництва загалом. Освіта дорослих базується на актуальній нині філософії незатухаючого віку людини. Природою людям відведено строк життя по 120 років. Але вони у середньому ледь проживають половину цього терміну. Звідси, по-перше, більша трагедія смерті (у молодості особливо тяжко помирати). По-друге, для суспільства це економічно не вигідно, адже передчасно втрачаємо умілу, всебічно підготовлену людину, яка здатна багато ще створити добра для суспільства. По – третє, за деякими даними, люди так запрограмовані, що справжню мудрість можуть набути лише за 70-80, а то й 90 років. Так званий третій вік приносить особливу глибину розуміння того, що відбувається за все життя ясність душі і смислу буття, власне те, що не притаманне молодості. Цей вік є запорукою спокою, урівноваженості, наповнює гармонією і симетрією людські взаємовідносини. «В молоді роки ми пишемо текст життя, а в кінці даємо його коментар, тобто осмислюємо його; якщо в молоді роки росте крона дерева життя, то в старості на ньому зріють плоди» (А. Шопенгауер). Тобто ця категорія населення є надзвичайно цінною для суспільства. Адже на нашій планеті загалом і в суспільстві зокрема так мало ладу, стільки неподобств, стільки незрілих вчинків людей, особливо політичних очільників, стільки інфантильності, що все це обертається нещастями. Відтак суспільству не вистачає мудрості через надзвичайну молодість населення, серед якого нині мало літніх людей.
Але як ми в суспільстві ставимося до таких людей? Чи використовуємо повною мірою їхню мудрість, інтелектуальний потенціал? Чи надаємо їм необхідні знання, завдяки яким вони були б успішними і самодостатніми у своєму віці?
Ось чому суспільству так потрібний закон «Про освіту дорослих». Держава зацікавлена, щоб у неї були якомога освіченіші і розумні громадяни.
Потреба в знанні – це природна потреба людини. За умови, що знання повинні бути сучасними, тобто такими, які нині працюють на людину, приносять їй користь. Й водночас системними, які, власне, й визначають розум людини.
Системне знання й процес оволодіння ними, радість наукової творчості, осягнення нового набувають все більшого значення в житті людського суспільства. Відтак є очевидним, що чим більше в нас знань, тим вищою є наша здатність діяти.
КУШЕРЕЦЬ В.І.
доктор філософських наук, професор,
голова правління
Товариства «Знання» України
Газета «Урядовий кур'єр», 5 вересня 2009р.
