– У чому специфіка мови Інтернету як нового явища? Адже нові явища в мові виникали і в XIX столітті...
– Безперечно, нові явища були у мові й на початку її розвитку, відбуваються зараз і будуть у майбутньому. Проте в житті цивілізації трапляються такі зміни, які радикально трансформують соціум. Вважаю, що така зміна відбувається саме зараз. Людину як соціальну істоту вирізняє з-поміж інших істот процес комунікації, який здійснюється і вербально. Однак коли радикально змінюються умови комунікації – відбувається й зміна соціуму. Сьогодні завдяки Інтернету абсолютно змінилася комунікативна ситуація: у нас з'явився «посередник» – цифровий пристрій, який «впроваджує» свої умови спілкування. Саме комп'ютер трансформує наш основний комунікативний інструмент – мову. А зміна комунікативного інструменту обов'язково позначається на характері розвитку, існування соціуму. Людина значно розширила свої комунікативні можливості, і водночас комп'ютер дає нам змогу спілкуватися тільки з ним, тобто в комунікації створюється прецедент нівелювання ознак соціуму. Ці питання сьогодні як ніколи актуалізовані. Незважаючи на те, що більшість із них мають дискусійний характер, однак вони реально існують.
Нинішня комунікативна ситуація нагадує ту, яка відбулася у житті соціуму, коли з'явилася можливість книгодрукування. Тоді спілкування між людьми теж вийшло на новий рівень. Відмінність полягає в тому, що сьогодні ці процеси в умовах глобалізації відбуваються надто швидко. До того ж вони миттєво позначаються на усіх сферах людського життя. Сьогодні не можна уявити цивілізовану людину, яка не користується електронною поштою чи не послуговується банківськими картками. Усе це пов'язано з розвитком глобальної мережі.
– Як увійшла українська мова в глобальну мережу?
– На щастя чи на жаль, але українська мова увійшла в мережу Інтернет так само, як і інші мови світу. Завдяки технічним засобам у нас з'явилася можливість спілкуватися рідною мовою. Ми нічим не вирізняємося з-поміж інших. Ми так само впроваджуємо свою мову в Інтернет, формуємо такі самі комунікативні умови для спілкування в Мережі. Проте, як і всі інші мови світу, наша літературна мова потерпає від засилля неологізмів з англійської, «орозмовлюється». А вирізняє її надзвичайно активний тиск російськомовного інтернет-середовища. Тобто спостерігаємо в цій сфері процеси, характерні для російськомовного спілкування за радянських часів, які не можуть не позначатися на внутрішньоструктурних змінах української мови. Це виразно видно на стилістичній системі, яка зазнала трансформацій на кожному функціональному рівні. Будь-який функціонально-стильовий різновид у Інтернеті набуває інших визначальних рис. І не важливо, який тип комунікації обере користувач, – просто дружню розмову чи офіційно-ділове листування.
Яскравим прикладом може стати сакральний дискурс у мережі Інтернет. У реальному житті в Україні домінують релігії православного обряду, а, судячи з сакральної мови в Інтернеті, тут однаково представлені як православні, так і протестанти, представники нетрадиційних вірувань – зокрема, зі Сходу. Тому й сакральний дискурс української мови в Інтернеті не має таких виразних ознак православного обряду, які існують в сакральній мові поза Інтернетом.
Сьогодні важко сказати, добре це чи погано. З одного боку, те, що на мову впливають деструктивні процеси, – погано. З іншого – як показує практика, не ми одні від таких явищ потерпаємо. Просто у мові (та й у житті соціуму) створено нові комунікативні умови. Як із честю вийти з цих умов, не втративши свого, національного, – треба вирішувати усім миром.
– А тепер давайте поговоримо про іншу сферу Вашої діяльності – електронні підручники.
– Саме ця сфера тісно пов'язує мене з Національним науково-дослідним інститутом українознавства. Моїй роботі в Інституті я завдячую Світлані Яківні, яка привела мене сюди – в коло однодумців. Я радий, що на своєму життєвому шляху зустрів академіка, доктора філологічних наук, професора Петра Петровича Кононенка – людину унікальних знань, талановитого керівника і великого патріота. Саме він утвердив у моїй свідомості думку про те, що інтелігент обов'язково повинен бути патріотом.
Мені дуже приємно було зустріти однодумців у відділі мови Інституту. Завдяки спільним зусиллям завідувача відділу А. Пономаренко, провідного наукового співробітника С. Єрмоленко та старшого наукового співробітника В. Шляхової нам і вдалося втілити у життя нашу маленьку мрію – електронний підручник.
Це питання не з простих, як видається на перший погляд. Ну що б, здавалося, створити такий підручник? Маєш звичайну книгу, скажімо, для 5 класу, скануєш її, впорядковуєш матеріал, робиш посилання з одного матеріалу на другий – і все, електронний підручник готовий! Принагідно варто зазначити, що більшість підручників у Інтернеті створені саме за таким принципом. Наше ж завдання ми бачили інакше. Створенню підручника мала передувати концепція, яка розставить усі крапки над «і». По-перше, ми намагалися використати усі технічні можливості, які доступні сьогодні користувачеві цифрової техніки. Безперечно, концепція передбачає широке використання мультимедіа – відео, аудіо, графічні зображення тощо. Крім того, учень обов'язково повинен користуватися мікрофоном, адже саме через мікрофон він самостійно зможе працювати над вимовою. У розважальну практику активно входить такий різновид розваг, як караоке, тому ми не могли не використати цей засіб, адже, як зазначено у сучасних методичних розробках у Великобританії та Японії, цей засіб є дієвим інструментом навчання. Ще однією незаперечною перевагою цього засобу навчання є можливість самостійно підбирати текстовий та звуковий матеріал, особливо зважаючи на його значне поширення в мережі Інтернет.
По-друге, ми хотіли якнайширше використати в підручнику з української мови українознавчий компонент. Часто дидактичний матеріал у підручниках з української мови дібрано із класичних творів, добре відомих. Це якоюсь мірою виправдано, адже класика – те, що відшліфувалося часом. Проте, зважаючи на активні глобалізаційні процеси, на те, що діти сьогодні – це активні користувачі сучасної цифрової техніки, ми не могли зосереджуватися лише на тому, що випробувано часом, а ризикнули запропонувати у концепції супернове. Тому в наших дидактичних матеріалах є приклади з творів сучасного мистецтва, реалізовані, безперечно, за допомогою мультимедіа.
У нашій історії є багато цікавих фактів, про які діти можуть і не знати, оскільки їх вивчення не передбачене шкільною програмою. Такі факти ми намагалися використати саме як українознавчий дидактичний компонент в концепції електронного підручника. У можливості переходу через гіперпосилання на інший рівень інформації (часто принагідний) ми заклали ознайомлення з такою інформацією.
По-третє, ми намагалися підійти прагматично до створюваної концепції. Сучасний світ диктує такі умови, від яких не можна відвернутися. Як не прикро, але багато дітей вивчають українську мову саме через те, що екзамени (тести) з мови треба складати після закінчення школи, при вступі до вищого навчального закладу. Тому система контролю та оцінювання у концепції передбачає послугування матеріалами тестів, програмами перевірки знань. Проте концепція передбачає й систему контролю через навчання. Зокрема, це може бути реалізовано в алгоритмічній побудові актуалізації правила на допущену помилку тощо.
По-четверте, у концепції ми прагнули закласти широкий комунікативний зв'язок. Наша принципова позиція полягає в тому, що центром комунікативного зв'язку, який має забезпечити можливість робочого спілкування дитини з викладачем чи фахівцем з певної дисципліни, має стати Національний науково-дослідний інститут українознавства. Чому саме Інститут українознавства? Насамперед тому, що тут зосереджено науково-освітні кадри із різних сфер знань, які можуть розв'язати будь-яку навчальну, наукову проблему, що виникає в комунікації такого рівня. Але найголовніше те, що ННДІУ сьогодні – найважливіший осередок знань про Україну та українство, яких так потребує наше суспільство.
Саме тому впровадження концепції в життя через створення електронного підручника на українознавчій основі вселяє надії на початок нового етапу в розвитку сучасного підручникотворення, і ми готові до цього докласти максимум зусиль.
Автор: Пономаренко Ангеліна
