Неймовірно працьовитий, енциклопедично освічений, правдивий, високої нтелігентний, справедливий, надійний, совісний і щирий, - таким є Михайло Юхимович Салюта, доктор медичних наук, професор, академік Української академії наук, голова ради Київської міської організації Товариства "Знання" України. Все його життя сповнене благородною місією - служінням людям. У кожному його слові і кожному вчинку — турбота про людину.
Скільки пам'ятається, а знаємо ми його багато років, потрапити до нього на лікування було за щастя, послухати його лекцію — великим задоволенням, а бути безпосередньо під його керівництвом - доброю школою, як треба працювати й вести себе в цьому житті. З ним легко й сонячно. У нього постійно хочеться вчитися високому професіоналізму, людській мудрості, вмінню спілкуватися з людьми. Вірний син своєї землі, він пройшов шлях від дільничного лікаря-стомато-лога до академіка, від звичайного лектора до голови ради столичної знаннівської організації.
Хотілося б згадати його життєвий шлях, аби читачі журналу бачили, як формуються наші знан-нівці, такі як М.Ю. Салюта, що треба робити і як жити, щоб хоч трішечки бути схожим на нього.
У 1968 році він закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту. За розподілом став працювати дільничним лікарем-стоматологом у центральній районній лікарні в м. Обухові, що на Київщині. Потім була військова служба в армії, яку проходив у Монгольській Народній Республіці на посаді старшого лікаря дійсної служби. Після демобілізації у 1972—1975 роках працював лікарем-стоматологом Дарницької районної лікарні №1 м. Києва, яка на той час була школою передового досвіду. Здійснювалося нею й блискуче медичне просвітництво. Саме тоді Михайло Юхимович залучається до просвітницької діяльності Товариства "Знання" спочатку тільки лектором, а потім входить до складу правління Дарницької районної організації Товариства "Знання". Відтоді й донині, на якій би посаді не працював, що б не робив, неодмінно займається популяризацією знань.
Працюючи у 1975— 1978 роках завідувачем медичної частини на Київському радіозаводі, колектив якого, до речі, брав участь в оснащенні першого польоту Юрія Га-гаріна в космос, він організовував цікаві лекції, вечори запитань і відповідей на медичні теми. Знан-нівську діяльність він продовжував і під час роботи у відділі охорони здоров'я виконкому Київської міської Ради народних депутатів.
У 1980-1982 роках М.Ю. Салюта був заступником головного лікаря поліклініки Київської лікарні №4, заочно навчався в аспірантурі Всесоюзного науково-дослідного інституту медичної інформації (м. Москва). Потім був призначений на посаду завідувача відділу охорони здоров'я Дарницького району м. Києва. У 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1987-2008 роках працював головним лікарем Дарницької районної лікарні №1, яка була однією з найбільших лікарень міста Києва (1015 ліжок) із розвинутою мережею поліклінік, мед-санчастин, здоровпунктів для обслуговування дорослих та дітей, що проживали у Дарницькому районі і до якого було приєднано ще десятки тисяч переселенців Харківського масиву із забрудненої Чорнобильської зони.
Під безпосереднім керівництвом М.Ю. Салюти лікарня розбудовувалася, а досягнувши певного рівня, була реформована в Дарницьке (у м. Києві) медичне об'єднання. А посада, яку займав Михайло Юхимович, з 1990 року стала називатися — генеральний директор. У 1999 році відбулася реорганізація медичного об'єднання. Відокремилися поліклінічні відділення. Стаціонар став Київською клінічною лікарнею № 1, а її головним лікарем — М.Ю. Салюта. І хоч був він компетентним фахівцем медичної практики, її досконалим організатором, кандидатом медичних наук і, здавалося б, знав усе стосовно цієї роботи, він усе ж відчував, що без юридичних знань у наш, нерідко позбавлений здорового глузду час, керівнику вищої установи не обійтися. І Михайло Юхимович, незважаючи на вік, а йому було на той час уже п'ятдесят, вступає на заочне відділення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка і успішно, з відзнакою його закінчує у 2002 році.
Предметом особливої турботи для Михайла Юхимовича весь час була й залишається екологічна ситуація в нашій державі. На цю тему ним прочитано сотні лекцій, написано десятки науково-популярних статей. А у 2008 році М.Ю. Салюті вдалося створити вищий навчальний заклад — Інститут
екології та медицини. Він же став і його першим ректором. Нова робота заполонила весь його час. Однак і від знаннівської діяльності, і від медичної практики він не відмовився. У Київській клінічній лікарні № 1 залишився заступником головного лікаря з наукової роботи.
У 2007 році М.Ю. Салюту обрано головою ради Київської міської організації Товариства "Знання" України, а в 2009-му — членом правління Товариства "Знання" України. Тоді ж він захистив докторську дисертацію, отримав звання професора.
Михайло Юхимович ззамолоду був шанований людьми за розум і порядність. Обирався протягом п'яти скликань депутатом Дарницької районної ради, трьох скликань Київської міської ради народних депутатів. Має звання заслужений лікар України, орден "За заслуги" третього ступеня, відзнаки церкви і громадських організацій. А з 2003 року він беззмінний член ради ректорів Європи при університеті в м. Барі (Італія).
Київська міська організація Товариства "Знання" України традиційно багато уваги приділяє розповсюдженню медичних знань. З приходом Михайла Юхимовича Салюти ця робота стала більш різноплановою, поповнилася екологічною тематикою, тісно пов'язаною з медичною.
Нещодавно кияни відзначили 65-річчя нашого славного знан-нівця. У численних привітаннях щиро звучало побажання: так тримати, наш невтомний трудівниче медико-просвітницько-наукової й освітньої сфер!
Здоров'я, успіхів, добра Вам, шановний Михайло Юхимовичу, і многая лєта.
Т.О. МАЛАШЕВСЬКА
голова секції медичних знань
Київської міської організації
Товариства "Знання" України,
Я.П. МІНЬКІВСЬКА,
голова правління Київської міської
організації Товариства "Знання" України
ЖУРНАЛ "ТРИБУНА" № 5-6/ 2010
