Майже всі проблеми, на які ми часто-густо наражаємося – результат обмеженості людських знань, нерозуміння або несприйняття існуючої реальності. Світ, який створено для нас, в якому ми є і який сформувався в середині нас - не завжди прихильний до наших потреб і бажань, а значить, і не добрий до себе. Багато в чому – це результат нашої ментальності, коли ми, намагаючись щось зрозуміти, не здатні вийти за межі наших і нами ж сформованих забобонів, хибних поглядів, пересудів, невігластва тощо, які потім нами ж систематизуються і стають патерналістськими феноменами нашого розуміння реальності.

Людські знання обмежені власними помилками й упередженнями щодо непоміченого і незримого, невідомого, прихованого за завісою незрозумілості. Через це ми стаємо заручниками і жертвами незнання.

Людині для точного аналізу завжди не вистачає потрібної повноти інформації, варіантів розвитку подій, без яких неможливе передбачливе, стратегічне мислення, що обмежує прийняття результативних рішень набагато років наперед
Наш природний розум не дуже ретельно та неадекватно реагує на безладно випадкову та переповнену інформацію, інтуїтивне відчуття подій, лякливі повідомлення, які наганяють страхи, переляки, паніку, відповідно трансформуючи нашу внутрішню і зовнішню реальність.

Не підготовленому відповідним чином людському розуму, як показує російська гібридна війна, також важко впоратись із дезінформацією, маніпулятивними технологіями, відкритою брехнею.

Все це не лише суттєво знижує нашу ресурсність та силу, а й ставить нас у значну залежність від необізнаності, людських помилок і своєчасних реакцій та відповідей на агресивні зовнішні напади. Всього за 35 років Україна тяжко перенесла низку антропогенних катастроф: чорнобильську трагедію, пожежі на військових складах в Балаклеї, Калинівці та Ічні, масштабні пожежі в Житомирській та Київській областях, зокрема в Чорнобильській зоні. Вже кілька років на Донбасі не вщухаюють російські агресивні дії і підривні дії місцевих сепаратистів . Все це відбувається на фоні загальної світової екологічної кризи.

Життям руба поставлено питання: «Чи захистить нині людство її колективний розум від антропогенних катастроф?» Практика показує - поки що ні! Ми не здатні їх передбачати і контролювати, лише судорожно реагувати на ситуації. Пандемія коронавірусу яскраво доводить наше «небельмество» (за сучасним сленгом соціальних мереж). Як по іншому можна це назвати, коли українські зверхники ліквідували цілий перелік структур, від яких залежать життя і здоров’я людей, зокрема санітарно-епідеміологічну станцію – всім відому СЕС? Хіба що безвідповідальністю.

Мінімізувати ці вади можливо за допомогою цифрових, інформаційних, аналітичних технологій програм та платформ. Вони існують. Їх використання це питання волі і, знову таки, відповідальності посадових осіб.

Надзвичайно важливо, також, глибинно осмислити нашу сучасність (особливо «фатальне» ХХ століття) з її провалами та викрутасами, немислимими кровоспусканнями та безвихіддю, падіннями та злетами. На цій основі виробити прийнятні сценарії майбутнього, заснованого на досягненнях сучасної науки, особливо інформаційно-кібернетичної її галузі. Настав час діджиталізації.

Діджиталізація – слово (неологізм), яке в 2019 році в Україні найбільше зустрічалося в офіційних прес- матеріалах, у виступах різних можновладцях та в соціальних мережах. Воно в спрощеній формі означає переведення певної інформації з аналогової у цифровий формат для її легшого подальшого використання на сучасних електронних девайсах. Але це поняття має набагато ширший аспект. Воно означає зміни в усіх сферах суспільного життя: в бізнесі, політиці, урядових, громадянських структурах та в інших сферах суспільного життя на основі використання цифрових технологій та прояві цифрової революції.

Основний сенс і зміст діджиталізації полягає в забезпеченні сучасних умов вдосконалювання (розвитку) сучасної цивілізації, переходу її на новий виток історичної спіралі, з новим рівнем життя і прогресу. Без катастроф, небезпек, війн і пандемій, з використанням для цього передових цифрових технологій, до яких належать хмарні та мобільні технології, блокчейн, технології віртулізації, ідентифікації, штучного інтелекту, біометричні технології, технології доповненої реальності та адитивні (3D – друк) тощо. Головне - наситити ці технології новим, трансформованим мисленням, яке виражає і шлях, і життя, й… істину.

Нинішній коронавірусний критичний період нашої історії попереджує і вимагає змін не за століття, а за найближчі десятиліття та роки. Тобто йдеться про нинішні та найближчі покоління. Настав час привернути увагу до цієї пекучої проблеми - забезпечення безпеки життя і здоров’я людства - хоча б частини із тримільйонної армії вчених, та ввести її (цю проблему) в коло завдань, які здатні виконати уряди провідних країн для того, щоб від розмов і розрізнених зусиль перейти до розробки та реалізації цілісної програми захисту і розвитку людської цивілізації. Біди, які приніс коронавірус, б’ють в наші груди! І закликають до активної громадянської діяльності.

Василь Кушерець,

голова правління Товариства "Знання" України,

президент Університету сучасних знань,

член-кореспондент НАПН України,

доктор філософських наук, професор.