Андрій Ніковський - літературознавець, мовознавець, журналіст, громадський діяч.

Народивсчя 1885 року в Малому Буялику на Херсонщині, в родині міщанина.

Закінчив в Одесі народну школу, продовжив навчання в гімназії, а згодом вступив до Одеського університету на історико-філологічний факультет. Був членом правління товариства «Просвіта». У газеті «Рада» 1907 року з’явилися перші його публікації. Деякий час працював учителем у гімназіях. 1913 року переїхав до Києва.

Андрія Ніковського запросили на посаду редактора єдиної щоденної української газети «Рада», яку видавав у Києві Євген Чикаленко. З 1917 року – головний редактор газети «Нова рада». Був членом Центральної Ради і заступником голови.

У травні 1918 року очолив Український національний державний союз. З 1918 року працював в Укрїнській академії: входив до складу постійної комісії для складання Словника живої української мови, очолив правописно-термінологічну комісію.

26 травня 1929 року виїхав разом з. Петлюрою до Вінниці, а згодом емігрував разом з урядом УНР до Польщі, де займав пост міністра закордонних справ в уряді Прокоповича.
Наприкінці 1924 року вчений повернувся до Києва.

У 1926-1927 рр. видав українсько-російський словник живої мови. 1929 року його заарештовано за «справою СВУ» і засуджено до 10 років позбавлення волі. Відбував поркарання на Соловках, звільнений 1940 року.

Помер, ймовірно, від голоду 1942 року в оточеному, засніженому Ленінграді.