Германайзе Йосиф (р.н. 1892), історик єврейського походження, чл. УСДРП, професор Київського інституту народної освіти, науковий співробітник ВУАН, секретар її історичної секції, керівник Археологічної комісії, заарештований 1929 р. і засуджений у справі СВУ на 6 років, відбував ув’язнення в Ярославлі і на Соловках, після відбуття кари жив у Саратові. Незабаром знову заарештований. Подальша доля невідома.
Голоскевич Григорій (1884-1932), мовознавець, учень Шахматова, співробітник ВУАН, співред. акад. словника (1924-1932), автор праць із діалектології Поділля. Уклав перший, найкращий і найповніший «Правописний словник» української мови, близько 40000 слів (1 вид. 1914, 7 – 1920, пристосоване до правопису у 1928 р., перевидане в Нью-Йорку, 1952). На процесі СВУ засуджений до 5 років ув’язнення, потім засланий до Тобольська, де вчинив самогубство.
Гордієвський Михайло (р,н. 1885), філософ і педагог, родом із Київщини. Доцент (1915), пізніше професор університету та інших високих шкіл в Одесі, член ТУП, в роки революції - УПСР, один із керівників українізації Одеси, голова Одеського наукового при ІАН товариства (1826—1930), голова його педагогічної секції. 1938р. заарештований. Подальша доля невідома.
Грушевська Катерина (1900- ?), дочка Михайла Грушевського, дослідниця української і порівняльної етнографії, редактор журналу «Первісне громадянство та його пережитки на Україні» (1926). Дійсний член НТШ, опрацювала найповніше досі дидання «Українські народні думи». У 1937 році заслана.
Грушевський Олександр (р.н. 1837), брат Михайла Грушевського, історик, учень В. Антоновича, історик української літератури. Приват-доцент університетів в Одесі, Петербурзі і в Києві. Професор Українського державного університету в Києві (1918-19), член Українського наукового товариства в Києві, дійсний член НТШ. В 20-их роках професор Київського Інституту народної освіти, директор історико-географічної комісії ВУАН, дійсний член Археологічної комісії ВУАН. У 1937 році засланий.
