Мурашині кола (мурав'єворот, спіраль смерті, карусель смерті, англ. Death mill) - природне явище, коли одна або невелика група мурах, на перший погляд абсолютно безпричинно, починає бігати по замкненому колу, поступово залучаючи в свій нескінченний цикл все більше і більше інших. Мурахи продовжують свій біг доти, поки не падають намертво, тобто мурашине коло продовжує своє обертання до повного виснаження, залишаючи за собою полчища загиблих.
Відомий американський мірмеколог Вільям Мортон Уілер в 1910 році описав випадок, що його він спостерігав у лабораторних умовах., Коло виникло спонтанно і діяло протягом 46 годин. У 1921 році американський мандрівник Вільям Біб у своїй книзі «Край джунглів» описав бачене ним в Гайані коло мурах-ецитонів окружністю близько 365 метрів, в якому кожна мураха здійснювала повний цикл за 2,5 години.
Цей мурав'єворот існував 2 дні, усіюючи грунт під собою мертвими тілами, поки невелика група мурах, знову ж таки - без видимої причини, не відокремилась від загального руху і не повела за собою. Ця група вижила.
Перше докладне дослідження мурашиних кіл провів американський зоопсихолог Теодор Шнейрла в 1944 році. Він же зазначив, що аналогічне явище було описано ще в 1896 р Фабром, який спостерігав подібний круговий рух у гусениць похідного шовкопряда.
Передбачуване пояснення феномена грунтується на орієнтації мурах на феромоновий слід - запахові мітки, які залишаються на шляху руху, що його маркують мурахи-фуражири, зайняті пошуком їжі. Чим більше мурах пройшло по даній стежці, тим сильніше вона пахне і тим привабливіша для інших.
Тому якщо шлях декількох мурах випадково замкнеться в кільце, вони швидко зроблять цю «петлю» сильно пахучою і вона буде залучати все нових і нових комах. А вирватися звідси буде вже неможливо.
Мурашині кола спостерігаються в природі дуже рідко, причому в основному в Південній і Центральній Америці. І влаштовують їх мурахи-кочівники. Чому саме у них спостерігаються мурашині кола - невідомо. Ймовірно, відповідь полягає в особливостях переміщення цих комах. Справа в тому, що мурахи-кочівники, на відміну від багатьох інших, часто рухаються щільними колонами.
Якщо рух такої колони випадково замкнеться в коло, він майже моментально сформує сильно пахуче кільце феромонного сліду. Якщо ж мурахи частіше рухаються поодинці або невеликими групами, як це властиво більшості видів, ймовірність утворення мурашиного кола менша (за: ukr.media/science, 29.08.2017)
