Щербаківський Данило (17.12.1877 – 6.06.1927). видатний етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музейний діяч, дійсний член НТШ, брат Вадима, Щербаківського. 1910 – 1927 рр. завідувач історично-побутового відділу і відділу народного мистецтва в Київському історичному музеї; збагатив зібрання музею на близько 30 тисяч експонатів; 1922 р. їздив до Москви рятувати «націоналізовані» з українських церков золоті речі надзвичайної історичної і мистецької вартості.

По революції 1917 р. був професором і читав курс українського народного мистецтва та історії українського мистецтва в новостворених Українській державній академії мистецтв, Археологічному. Фребелівському, Архітектурному та Київському художньому інститутах. Співтворець Української державної академії мистецтв (1917), член етнографічної комісії Всеукраїнської академії наук (1920), вчений секретар секції мистецтв Українського наукового товариства в Києві (1921), заступник голови Всеукраїнського археологічного комітету (1922), засновник Київського етнографічного товариства (1924). Неспроможний боротися проти нищення експонатів нефаховими співробітниками та внаслідок їхніх інтриг, цькувань й доносів у ГПУ демонстративно відібрав собі життя.

Щітківський Іван (1980-1931?), історик, науковий співробітник ВУАН, секретар Комісії районового дослідження Києва і Правобережжя ВУАН. Праці з історії Києва у виданнях ВУАН. Після заслання (1931) доля невідома.

Юркевич Віктор (р.н. 1898), історик, співробітник ВУАН. Учень і співробітник М. Грушевського. Праці з історії Укураїни 16-17 ст. З 1932 р. усунений з ВУАН. 1937 р. засланий, подальша доля не відома.

Ярошенко Володимир (псевдонім Воляр) (1898-1937). Поет-символіст і прозаїк. Учився в Київському комерційному інституті. 1921 – 1923 рр. вчителював. Належав до літературної організації «Ланка-Марс» і «Плуг». 1937р. заарештований і розстріляний.