Лише кілька дослідних команд у всьому світі намагаються розширити генетичний код. Група Ромесберга вивчає стратегію додавання абсолютно нової пари азотистих основ до ДНК. Це значно збільшить кількість можливих амінокислот – до 100.

Для функціонування в живих клітинах пара чужинних основ повинна розташовуватися поруч з природними відповідниками, щоб не порушувати структуру ДНК.

У 2014 році лабораторія Ромесберга повідомила про прорив. Було створено штам кишкової палички з петлею ДНК, яка містила одну пару штучних азотистих основ. “Іншомовна ДНК” складалася з хімічних сполук, які називаються dNaM та d5SICS (X і Y, відповідно). Але клітини нового штаму бактерій ділились повільно, із часом втрачали свої основи-новинки.

У статті, яку було опубліковано, дослідники повідомили про здоровішу напівсинтетичну E. coli, яка не так легко відкидала чужорідні блоки ДНК (у цій версії d5SICS замінено на іншу форму хімічної речовини – dTPT3). Однак цей штам, як і у 2014 році, не мав можливості використовувати свої нові кодони.