Чергова новина про визнання недійсним президентського указу Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України навряд чи додасть стабільності в суспільстві. Соціальна напруженість лише зростатиме. Методи тиску на суспільство, якими користується нинішня влада, тільки сприятимуть цьому. Підприємницький Майдан: незважаючи на певні поступки влади підприємцям, згодом проти деяких учасників протестних акцій були порушені кримінальні справи. За що? За групове порушення громадського порядку і пошкодження майна (гранітних плит на майдані Незалежності). Багато хто вбачає в цьому залякування, а не наведення порядку. Далі пенсійна реформа, Трудовий, Житловий кодекси...
Так, треба віддати належне керівництву держави, владна вертикаль у країні відновлена, з'явилася стабільність. Але з централізацією влади відбувся перекіс. По-перше, всі пам'ятають, як саме поновлювали стару Конституцію — рішенням Конституційного Суду, без народу. По-друге, централізація заради чого? Реформ? На їхню адресу сьогодні можна почути масу критики. До того ж, люди поки що не відчувають у своїх гаманцях заявлену стабільність.
Повертаючись до гуманітарної політики. Ми писали про наміри скасувати звання «Герой України» Роману Шухевичу. Буквально вчора суд переніс засідання щодо цієї справи. Але враховуючи скасування президентського указу щодо Бандери, навряд чи можна очікувати іншого результату щодо Шухевича. Тим паче, Віктор Янукович ще під час свого першого візиту до Москви пообіцяв «вирішити» ці питання. Звичайно, без проведення роботи з суспільством не варто було присвоювати звання Героїв України Бандері та Шухевичу, але скасування сьогодні попередніх указів Ющенка не вирішить питання. Проблема лише поглибиться.
Далі. Днями ліквідували Музей УНР у Києві, мотивуючи це тим, що він був закріплений за Українським інститутом національної пам'яті, який Віктор Янукович своїм указом перетворив на науково-дослідну установу при Кабміні. Також можна згадати і про заяви глави держави щодо Голодомору 1932—1933 рр. За словами Президента, він не був геноцидом українського народу, а загальною трагедією народів СРСР.
Подібні речі можна продовжувати. Це стосується і політики влади щодо церков в Україні. Незважаючи на заяву про те, що для держави «всі церкви рідні і рівні», все-таки є рідніші і рівніші. Адже не секрет, що Президент є парафіянином тільки однієї церкви — Української православної церви Московського патріархату. На відміну від своїх попередників, інші церви глава держави не відвідує, навіть на свята. А інколи і забуває привітати, як, наприклад, греко-католиків із Різдвом Христовим. Віктор Янукович часто зустрічається з Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом, натомість заклики про зустріч з представниками Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій поки що проігноровані.
Одним словом, передвиборчі обіцянки Віктора Януковича про об'єднання суспільства сьогодні не виконуються. Навпаки, є грубе вторгнення в історичну пам'ять людей, нав'язування свого, коли інтереси іншої частини суспільства взагалі не враховуються. Все це лише посилює розкол у суспільстві. Як результат, ми маємо підрив пам'ятника Сталіну в Запоріжжі. Але тут варто поставити собі питання — чи можна було взагалі встановлювати цей пам'ятник? Маючи чинний Закон України про Голодомор та рішення суду, який визнає, в тому числі, Сталіна винуватцем цієї трагедії. Так, підрив пам'ятника — це брутально, але вибуховий пристрій заклала сама влада, причому ще до того, як цей пам'ятник встановили.
