Але в цілому радикальних заходів ми, на жаль, проводити не можемо. Ми можемо понизити зарегульованість економіки. У нас дуже багато контролюючих і регулюючих органів. Якщо ми зменшимо кількість всіляких довідок, дозволів, узгоджень ми, таким чином, приберемо значну кількість місць годування у владі.
— Ви раніше зауважили про те, що влада (знаючи про мобілізаційні можливості суспільства) прислухатиметься до зауважень і побажань певних соціальних груп під час створення тих або інших законів реформаторського спрямування. А раптом владі, яка вже в багатьох випадках продемонструвала «залізну хватку», набридне грати в ці «ігри» з народом. І в результаті, у відносинах на лінії влада — народ виникне третій учасник — правоохоронці. До речі, всі ми чули, що відбувається з організаторами підприємницького Майдану.
— Справді, нині спостерігається тенденція перевищення повноважень з боку міліції стосовно учасників акцій протесту. Це неправильно — переслідувати активістів, які організовували Майдан. З іншого боку, треба розуміти, що в кожному відомстві є ті, про кого кажуть: «Змусь дурня Богові молитися, він і лоба розіб'є». Було наказано провести профілактику, ось вони й провели. А ця профілактика інколи виглядає як репресія. З цим потім доводиться боротися самим міністрам (зменшувати негатив, або не зовсім законним шляхом скасовувати рішення нижчих інстанцій). До речі, саме рішенням міністра щодо організаторів підприємницького Майдану було зупинено слідство.
Але ж це суперечить Кримінально-процесуальному кодексу. Тобто, спочатку ми робимо дурниці, потім захищаємо мундир. Що сказати? Владі не слід забувати, що всі акції протесту, всі протестні ініціативи, що проводилися останні кілька років, — це акції організованого громадянського суспільства.
— Як ви вважаєте, Віктора Януковича інформують про негативні процеси, тенденції? Адже не таємниця, що багато «товаришів» прагнуть захистити гаранта від «поганих» новин.
— Такі підходи наявні в багатьох країнах, у тому числі й досить демократичних. Не можна сказати, що Президент Янукович, достатньою мірою, володіє інтернетом і здатний поспілкуватися й почитати, що пишуть на форумах. Є президенти, які вміють це робити і роблять, але цього про нашого Президента, на жаль, не скажеш. Однак те, що він достатньо інформований, правда. Я не вірю, що сьогодні є проблеми з наданням інформації Президентові. Особисто стикався з багатьма питаннями, коли було чітко зрозуміло, що Президент отримує інформацію з різних джерел. А це вже великий плюс, оскільки повного інформаційного вакууму в Президента немає.
— Учора темою №1 у парламенті були політичні репресії, що, на думку опозиції, руками силовиків здійснює влада. Думок про те, репресії це чи не репресії, дуже багато, і в кожній можна знайти частину істини. Хотілося б почути й вашу оцінку ситуації.
— На жаль, зараз слідство та арешти виглядають як політичне замовлення. Президенту, рано чи пізно, доведеться приймати рішення: або він приводить букву закону в дію, або він виходить з погляду правової доцільності. Обидві категорії є категоріями права. Правова доцільність використовується лише тоді, коли йдеться про досягнення соціально значимих результатів. Якщо метою є, скажімо, консолідація нації, досягнення компромісу між опозицією та владою, громадянський мир, саджати опозицію в особі Тимошенко недоцільно. Тобто, якщо навіть вона не права, якщо вона була корупціонером, саджати її зараз недоцільно. Але це не зовсім законно. Словом, це — політичне рішення, що залежить від політичної волі Президента.
2011 рік мені нагадує 39-й, перед величезними подіями титанічного характеру. З одного боку, влада повинна провести реформи, аби вийти до виборів на позитивні результати. Отримати такий результат можна лише тоді, коли ти не маєш потужного опору опозиції. Тому можна прогнозувати тиск на опозицію (її розм'якшення, створення різних опозиційних груп тощо) з тим, аби не допустити її консолідації. Це перше. Друге. Сама опозиція робить усе для того, щоб не бути консолідованою. Тут є проблема, яку вирішити БЮТ ніяк не може, і цього року, я вважаю, не вирішить. Для влади ж важливе досягнення внутрішнього консенсусу. Тобто, необхідно, аби влада була єдина. Разом із тим, ми бачимо протиріччя у владі, наявність конфліктів усередині різних груп тощо. Це вже погано, бо це виходитиме в зовні і викликатиме певну недовіру до дій влади в цілому.
— А при недовірі до влади про жодні реформи і йтися не може.
— Звичайно. Але, на мою думку, реформи продовжаться. Гадаю, Президент нинішнього року, швидше за все, кілька разів (два-три) переформатує уряд. Більше того, до кінця року Президент повернеться до ідеї створення коаліційного уряду з більш реформаторськими орієнтирами. Центр ухвалення рішень до кінця року остаточно перемістився на Банкову. Крім того, я прогнозую, що повноваження РНБО будуть ще більш понижені. А в цілому, багато питань, що ви задали, будуть прописані в лютневому Посланні Президента. Там будуть прописані основні стратегічні орієнтири розвитку, у тому числі схематичні форми майбутніх реформ. Після цього буде зрозумілий алгоритм: що за чим відбуватиметься.
Не виключаю варіант, що до влади найближчим часом прийдуть нові особи, які зможуть підняти, по-перше, конституційний процес, по-друге, питання формування української політичної нації. Але я поки що не бачу, як ці люди можуть вписатися в нинішню архітектуру відносин різних груп в оточенні Президента. Однак я не вважаю, що рішення Конституційного Суду є крапкою. Це двокрапка, що має відкрити новий конституційний процес.
Писатиметься нова редакція Конституції. Це буде не суто президентська республіка, яка є зараз, це буде парламентсько-президентська республіка. Гадаю, через рік ми прийдемо до необхідності ухвалення нового Основного Закону країни.
Іван КАПСАМУН, Наталія РОМАШОВА, «День»
