Яка новина сьогодні найголовніша? Хто за нею стоїть і на які дії провокує? Соціологічні дослідження вчених і волонтерів; думки членів оргкомітету клубу «Інтелект України», що зародився ще чверть віку тому при головній редколегії всеукраїнського журналу «Трибуна»; розмови з людьми очі в очі, що є головною особливістю сутності знаннівської роботи, та інші джерела комунікації засвідчують, що найбільш затребуваною є інформація, пов’язана з діяльністю Президента. Що сказав? Що з обіцяного зробив? Інформація є і її багато. На жаль, до людей вона надходить вже забарвлена політичними поглядами її носіїв. А тенденційність подачі інформації формує неправильну громадську думку. Особливо активні в цьому опоненти В. Зеленського, які бажане видають за дійсне і запускають чутки про падіння рейтингу Президента.
Аналіз засвідчує: значного падіння немає. У розставлені ж П.О. Порошенком для нового Президента капкани у вигляді «доброзичливих» порад як слід керувати країною, а саме: продовжувати попередню порошенківську лінію і щодо ведення війни України з ДНР і ЛНР, і щодо замороження реалізації вимог Мінського формату, і щодо подальшого збіднення населення України і т.д., В.О. Зеленський, сподіваємось, не потрапить. Він намагається вести свою лінію. Хоч фрагментарно, але виконувати обіцяне. Перша його заслуга в тому, що він повернув додому з російського полону захоплених у Керченській протоці моряків, а також журналіста Романа Сущенка, режисера Олега Сенцова, громадських активістів Миколу Карпюка, Володимира Балуха, Олександра Кольченка.
На чималій території здійснюється розведення військ на Донеччині, активізуються дії щодо повернення всіх військовополонених. Завдяки В.О. Зеленському надано деяку еластичність Мінському переговорному процесу, зроблено поштовх до перетворення в ньому одностороннього руху в багатосторонній. Відкрив пішохідний міст в Станиці Луганській. Є й інші позитиви в його діяльності. Але про позитив (хоч далеко і не весь) говориться якось скоромовкою. Критика ж ллється через край і від архінаціоналістичних осіб, і від правового сектору, і проросійські настроєних громадян. Звичайно, у кожного з нас свої погляди, свої вимоги. Але ж Україна для всіх нас одна. А він – її Президент, він її керманич, гарант благополуччя і самого існування. Об’єднуймося ж навколо Президента, за якого голосувала більшість наших громадян – 73, 22%.
Стишуймо ненависть один до одного, бо вона все спопелить, і нашу неньку-Україну. Попередньою владою основна маса населення доведена до граничної бідності і від Президента чекає поліпшення. А звідки воно візьметься: все розкрадено і зруйновано. І в цьому плані все ж кілька думок навскидку. Перше, стосовно олігархів. Вони збудували для себе імперії достатку. Це, в основному, люди діяльні і башковиті. Не треба жахатися їх у владі. Вони все одно мають там своїх представників. Думається, хай би вони особисто були у законодавчому і виконавчому органах влади (у них же явно мізки сильніші і мудріші, ніж у тих, кого вони найняли), аби вони рішеннями своїми скеровувати розбудову України в найоптимальнішому напрямку. А ось щоб вони працювали лише на Україну, не використовували владу для особистого збагачення, як це робили Порошенко, Яценюк та інші, слід поставити законодавчий заслін. Повертати бажано всіх наших олігархів з-за кордону і не треба чіпати ними досягнуте.
Воно їхнє і їм зостанеться. Але ж в ім’я своєї країни, подолання в ній бідності, нехай послужать Україні. Природно, що об’єднувати їх має Президент. Але чи зможе він це зробити? Поможи йому, Боже. А олігархам нашим дай, Боже, мудрості пристати до такого об’єднання заради України і її збіднілого народу. Як засвідчує історія, у світовій практиці такого об’єднання не було. То може Україна стане першою?.. Такий підхід кожний країні пригодиться. І ще думка щодо поліпшення хоч на трошки матеріального становища людей наших. Його теж має почати Президент. Ось один з аналогів. Після закінчення Великої Вітчизняної війни у найважчі для країни роки за розпорядженням Й.В.
Сталіна, для одних – кривавого тирана, для других – геніального будівничого великої держави (кожен має свої погляди, не будемо їх торкатися), кожен новий рік, незважаючи ні на які труднощі, починався зі зниження цін на продукти харчування і товари першої необхідності. Дії в такому напрямку люди оцінили б і прониклися б вдячністю за турботу про них, хоч маленьку. Особливо великі надії на об’єднання Президента з інтелектуалами, людьми потужного аналітичного мислення, і прагматиками. Головне для всіх нас – відійти від краю прірви, перед якою опинилися, не роздирати Україну зсередини своїми емоціями, подолати відособленість і зберегти державу нашу навіки.
Валентина МЕНШУН
